Аналіз суспільно-політичних і соціально-економічних передумов розвитку освіти дорослих в Галичині. Вклад українських і польських політичних партій, культурно-освітніх товариств на розвиток освіти, їх вплив на формування національної свідомості населення.
Аннотация к работе
Київський університет імені Тараса ШевченкаНауковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Ступарик Богдан Михайлович, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри історії педагогіки та українознавства. Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Майборода Василь Каленикович, Академія управління при Президентові України, вчений секретар; доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Анатолій Володимирович, Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти, проректор з наукової роботи; доктор педагогічних наук, професор Золотухіна Світлана Трохимівна, Харківський державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, професор кафедри педагогіки.Тому особливої гостроти набувають питання освіти дорослих як засобу виходу суспільства із складної соціально-економічної ситуації. Особливої уваги у цьому плані заслуговують надбання педагогів і просвітніх діячів Галичини, де в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. створена система освіти дорослих, розроблені теоретико-методичні основи її функціонування. Вивчення історико-педагогічних та літературних джерел свідчить, що стан досліджень освіти і виховання дорослих в Галичині у визначений період є надто скромним. На особливу увагу заслуговує праця Гелени Радлінської, яка на початку ХХ ст. здійснила дослідження історії освіти дорослих на польських землях. В процесі дослідження використовувалися такі методи: хронологічний, який дав змогу розглядати процес становлення і розвитку освіти дорослих у краї в динаміці, змінах і часовій послідовності; вивчення і проблемно-цільовий аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми; вивчення, теоретичний та порівняльний аналіз законів Австро-Угорщини, краєвих законів, нормативно-методичної документації, статистичних звітів, документації та звітів культурно-освітніх закладів, архівних документів; вивчення та аналіз педагогічної і суспільно-політичної преси; систематизація, класифікація фактичного матеріалу з проведеного дослідження, його узагальнення.Освітою дорослих у багатьох країнах займалися позаурядові інституції, незалежні громадські організації (товариства, політичні, релігійні та професійні обєднання тощо), приватні особи, діяльність яких часто заборонялася урядом. До створення спеціальних інституцій для освіти, навчання широких суспільних кіл відбувалося в громадських освітніх товариствах і наукових гуртках. В другому розділі - "Едукаційні контексти ідейних програм вибраних політичних партій Галичини" розкриваються програмові вимоги щодо освіти дорослих галицьких українських і польських консерваторів, демократів, народовців та соціал-демократів, визначення ними місця і ролі освіти дорослих в їх політичній емансипації. Закликали суспільність до заснування читалень і народних бібліотек, організації рільничих гуртків, освітніх і господарських товариств, видавали порадники для діячів і організаторів освітньої праці в сільському середовищі, поширювали освіту і ліквідовували неписьменність, чим сприяли культурно-освітньому, політичному та господарському розвитку села. Єдність позицій цих осередків в справі поширення освіти і культури знаходила підтвердження в численних формах діяльності, яку проводили освітні та робітничі товариства, професійні спілки, осередки партійних організацій та інституції позашкільної освіти (народні і робітничі доми, читальні і бібліотеки, музеї, галереї мистецтв, курси і елементарні школи для дорослих, робітничі театри і т.п.).Результатом колонізаторської (в економіці) та денаціоналізаторської (в освіті й культурі) політики окупантів було панування в краї преславутої "галицької темноти" і загального анальфабетизму (неписьменності). Найзагальнішими тенденціями в розвитку освіти дорослих в Галичині були: рівневе піднесення освіти; її соціально-культурна актуалізація та національно-виховна спрямованість; розширення мережі культурно-освітніх інституцій для її здійснення, збагачення організаційних форм, охоплення навчанням все більшої кількості населення; зростання активності різних суспільних груп в боротьбі за поширення знань. Найбільшу роль в розвитку освіти дорослих відіграли: товариство "Просвіта", українське і польське педагогічні товариства, Наукове Товариство ім. Аналіз їх діяльності дає підстави стверджувати, що галицька система освіти дорослих мала ступеневий характер і включала: школи і курси для дорослих, бібліотеки і читальні, видавництва популярних праць, народні і робітничі доми, народні університети, товариства освітнього і культурного характеру. Подальшого вивчення потребують: теоретико-методологічні основи організації підготовки фахівців для освіти дорослих; система діяльності закладів для освіти дорослих у національно-виховному контексті; специфіка функціонування закладів освіти дорослих в різних соціальних і культурних середовищах, зокрема освіта дорослої сільської молоді; взаємодія державних і громадських організацій у вирішенні проблем освіти дорослих.