Розвиток освіти і шкільництва на Слобожанщині у другій половині XIX ст.-на початку XX ст. - Курсовая работа

Це був період революцій та війн,змін політичних режимів, державного ладу, бурхливого розвитку міжнародних відносин, економіки, період промислової революції, протекціонізму, індустріалізації, урбанізації,небувалих досягнень культури і мистецтва, техніки і науки тощо. Україна, тоді ще частина Російської імперії, а потім СРСР, також не була осторонь світового життя, глобальні процеси перебудови значно впливали і на життя українців. У XIX-XXCT. освіта вже була невідємною частиною життя і з кожним роком ставала все більш доступною і поширювалася серед представників всіх верств населення. Слобожанщина завжди була осередком інтенсивного розвитку культури, науки та освіти, і саме на територіях Слобідського краю у другій половині ХІХСТ. Мета дослідження: виявити характерні риси, особливості, визначні події розвитку освіти та шкільництва на Слобожанщині у другій половині ХІХСТ.Спираючись на державну підтримку і приплив іноземного капіталу , високими темпами розвивалась промисловість, формувались нові промислові райони, швидко зростала мережа залізниць та розвивались морські порти . Наслідком господарських змін було становлення нових соціальних верств населення - промислового пролетаріату і торговельно-промислової буржуазії. У суспільно-політичному русі в Росії у другій половині XIX століття найпоширенішими ставали радикально-демократичні ідеї, які пропонували розвязувати суспільно-політичні проблеми шляхом народного повстання. У 1870-их роках радикально-демократичний рух, сприйнявши із Заходу соціалістичні ідеї, створив власну теорію переходу Росії до соціалізму через народне повстання і селянську общину. У 1905 - 1907 рр. вибухнула перша Російська революція, що значно похитнула самодержавний устрій, а Лютнева революція 1917 поклала край самодержавній багатонаціональній імперії, пробудивши до активності поневолені Російською імперією народи та найширші верстви суспільства.Для цього передбачалося зменшити кількісний склад учнів у кожному класі, збільшити асигнування на відкриття музеїв наочних посібників та приладь, учнівських та вчительських бібліотек, розпочати створення Центрального музею наочних посібників і центральної педагогічної бібліотеки при міському відділі народної освіти, створити шкільний кінеесатограф, запрозалити у школах обовязкові дешеві гарячі сніданки для учнів. Відомою в усій Росії і навіть за її межами і дійсно зразковою залишалася на той час Харківська жіноча Недільна школа, організатором, натхненним керівником і вчителькою якої більше пятдесяти років була Х. Д. Крім школи Алчевської, в цей час у місті діяли недільні школи Харківського товариства грамотності, які воно відкривало при своїх щоденних навчальних закладах: чоловіча при російсько-еврейській (2-й) школі, жіноча при жіночій ремісничій школі, чоловіча й жіноча на Ново-Павлівці. Прикладом таких шкіл може бути прогімназія для дівчат пані Черняковської, у якій у перші роки ХХ століття щорічно навчалося більше трьохсот учениць. Перше реальне училище розпочало заняття в 1873 р. зі 153 учнями, а вже у 1903/ 1904 .навчальному році тут здобували знання 879 учнів[32].Палке прагнення допомогти дітям, що залишились «без світла, без звуків, без мови», привело його до створення оригінальної методики навчання. Головними напрямками роботи цих кабінетів були практична дефектологічна допомога (медична та педагогічна) дітям, які проживали в Харкові, їх батькам, педагогам, а також профілактична та дослідницька робота. Дослідні відділення кабінету були відкриті на базі Харківської школи сліпих (відділення для сліпих і сліпоглухих), школи глухих, дитячого будинку для розумово відсталих. Соколянський організував у Харкові спеціальну школу для сліпоглухонімих дітей, яка була відома далеко за межами України як єдина в світі науково-педагогічна установа для дослідження, виховання та навчання сліпоглухонімих дітей. На перший план у навчанні він поставив завдання їх розумового розвитку, для чого потрібно було насамперед створити доступні для слепоглухої дитини засоби спілкування - жести, а не усну мову, як багато хто тоді вважали.початок XX ст. в Україні,а з тим і на Слобожанщині, ознаменувалися значною кількістю кардинальних змін у всіх сферах життя. початок XX ст. за правом можна вважати періодом бурхливого, хоча часто нерівномірного і нестабільного, розвитку освіти на всіх її рівнях, виникнення нових і утвердження вже існуючих форм освітніх закладів: шкіл, колегіумів, гімназій, коледжів, училищ, технікумів, інститутів, університетів. Можна виокремити такі фактори, що найбільше впливали на шлях і темпи розвитку освіти у зазначений період часу: інтенсифікація економічного розвитку, що зумовлювало виникнення різкої потреби збільшення кількості висококваліфікованих кадрів; війни 1914-1918 рр. та 1941-1945 рр., які значно гальмували розвиток освіти; національно-визвольний рух, відродження національної свідомості, українізація, які надали можливості повернення освіті в Україні національного елементу; пролетаризація. Справді революційним досягненням стало відкриття ви

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Розвиток освіти і шкільництва на Слобожанщині у другій половині XIX ст. - на початку XX ст.

1.1 Розвиток освіти на Слобожанщині у дореволюційний період

1.2 Освіта на Слобожанщині на початку ХХ століття

1.3 Освіта на Слобожанщині під час Другої світової війни та у повоєнний період

1.4 Видатні педагоги Слобожанщини другої половини

XIX ст. - початку XX ст.

1.4.1 Педагогічна діяльність Б.Д. Грінченка

1.4.2 Христина Данилівна Алчевська та її внесок розвиток народної освіти

РОЗДІЛ 2. Харківська школа-клініка для сліпоглухонімих дітей Івана Опанасовича Соколянського

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ