Розвиток інтерпретаційних процесів у майбутніх практичних психологів - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРозвиток сучасного наукового пізнання демонструє перспективність ідеї універсалізації понять розуміння та інтерпретації (Г.-Г.Гадамер, С.С.Гусєв та ін.), оскільки існує тенденція розширення сфери посередництва процедур розуміння та інтерпретації у співвідношенні науки й соціального життя, виробництва, політики, культури. Отже, актуальність вибраної теми дослідження забезпечується самим онтологічним та гносеологічним статусом розуміння й інтерпретації у сучасному науковому пізнанні, що зумовлює комплексність вивчення і методологічне значення цих проблем. Для концепції Н.В.Чепелєвої характерно акцентування смислосинтезуючої функції інтерпретації: саме інтерпретація забезпечує переведення розуміння зі структурного, повязаного з відновленням внутрішньої смислової структури вихідного повідомлення, на більш високий, смисловий рівень, на якому передбачається переосмислення, трансформування змісту інформації в іншу знаково-смислову систему. Розуміння та інтерпретація як процедури попереднього структурування практичним психологом повідомлення клієнта з подальшим осмисленням і переосмисленням інформації, трансльованої клієнтом, у ситуації надання психологічної допомоги виступають найважливішими процедурами у герменевтично орієнтованій практичній психології (Н.В.Чепелєва), спрямованій, зокрема, на роботу зі смисловою сферою особистості. Тріада “розуміння - інтерпретація - діалог” як підгрунтя ефективної діяльності практичного психолога, надійне забезпечення його професійної компетентності (Н.В.Чепелєва) обумовлює конкретну прикладну спрямованість наукового дослідження процесів інтерпретації, здатність до якої виступає, за визначенням Н.В.Чепелєвої, однією з професійно значущих якостей психолога-практика.У першому розділі роботи “Теоретико-методологічні основи вивчення інтерпретаційних процесів у майбутніх практичних психологів” висвітлюється особливий статус проблем розуміння та інтерпретації у сучасному науковому пізнанні, повязаний як із специфікою самого існування субєкта, яке виявляється неможливим без теоретичного і практичного осмислення світу, що його оточує, так із усвідомленням гуманітарності аналізу самого наукового пізнання, культурно-історичного характеру предмету дисциплін, які зайняті цим аналізом. У сучасних наукових розробках проблем розуміння та інтерпретації (С.О.Васильєв, Г.-Г.Гадамер, С.Д.Максименко, П.Рікер, Н.В.Чепелєва) вирізняються їх основні характеристики - універсальність у пізнанні й освоєнні світу людиною, самого способу буття людини в світі, тісний взаємозвязок та взаємна обумовленість процедур розуміння та інтерпретації, що конституює розширення в процесі освоєння світу власного їх базису, обумовленість процесів розуміння та інтерпретації у першу чергу соціокультурними та історично-науковими факторами, широким діяльнісним контекстом, в який “занурений” субєкт у процесі пізнання світу. Взаємодія фахівця та клієнта визначається процесом спільного вирішення задачі “на смисл”, у ході якого відбувається інтерпретація індивідуального досвіду клієнта, пошук, творення смислу по мірі трансформування переживань травмуючої ситуації. Нова екстериоризація змісту свідомості клієнта (каталізована інтерсубєктною інтерпретацією психолога, яка спонукає клієнта до переосмислення себе і своєї психологічної ситуації) дозволяє, спираючись на відібрану психологом інтерпретаційну схему, цілеспрямовано виявити та прояснити спільно з клієнтом неусвідомлювані факти його психічного життя, що детермінують психологічну ситуацію і продемонструвати це клієнтові. Таким чином, протягом процесу надання психологічної допомоги інтерпретація зазнає ряду метаморфоз: від первинної інтрасубєктної інтерпретації психологом параметрів і детермінант психологічної ситуації клієнта на основі наявних у теоретичному і практичному досвіді психолога інтерпретаційних процесів до інтерсубєктної інтерпретації (поштовхом до якої іноді є трансляція психологом результатів осмислення і переосмислення психологічної ситуації клієнта), процедури спільного, у процесі діалогічної взаємодії, рішення “задачі на смисл” і трансформація (в результаті такого переосмислення) інтерсубєктної інтерпретації у вторинну інтрасубєктну інтерпретацію психологом і клієнтом даної психологічної ситуації: результат такої трансформації має подвійний ефект - уточнення, корекція практичним психологом наявних інтерпретаційних процесів, збагачення свого професійного досвіду та переосмислення клієнтом власної психологічної ситуації, набуття досвіду вирішення власних психологічних проблем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ