Організація нових інтеґрованих формувань та економічних взаємовідносин її учасників у сфері виробництва, переробки і реалізації продукції сільського господарства. Розвиток взаємовідносин між господарюючими суб’єктами та органами державного управління.
Аннотация к работе
ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРобота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики та продовольства України Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України МАКАРЕНКО Петро Миколайович Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри економіки підприємства Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту кандидат економічних наук Захист відбудеться «7» червня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.887.01 у Полтавській державній аграрній академії за адресою: 36003, м.Такі інтеґровані структури із замкнутим технологічним циклом виробництва (сільські товаровиробники - переробні підприємства - гуртові бази і (чи) різні торгівельні організації) стають міцними ланками нової економічної системи й стабілізують конюнктуру ринку сільськогосподарської продукції. Вони сприяють консолідації аграрного, промислового, фінансового і торгового капіталу, а також більш ефективному використанню потенційних можливостей окремих підприємств, зниженню витрат виробництва, переробки, збереження й реалізації продукції, зменшенню фінансових ризиків, впровадженню паритетних умов функціонування підприємств-учасників щодо використання збалансованого механізму розподілу доходів, скороченню податкового навантаження за рахунок зменшення посередницьких ланок у процесі реалізації продукції. Цим самим мають забезпечувати головний принцип їх створення й діяльності - формування рівних економічних умов господарювання і рівної вигоди співробітництва всіх учасників інтеґрації. Передусім це стосується сільськогосподарських підприємств, які є найбільш уразливими, коли у створених інтеґрованих формуваннях не забезпечуються рівні економічні умови між господарюючими субєктами, а, отже, й відповідний ефект від інтеґрації. Дисертаційна робота виконувалась в очній аспірантурі Дніпропетровського державного аграрного університету за темою «Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємства в умовах ринкових перетворень» (номер державної реєстрації 0102U005022) і завершувалася на кафедрі економіки підприємства Полтавської державної аграрної академії в рамках науково-дослідної роботи «Організаційно-економічний механізм формування конкурентоспроможності агропромислового комплексу» (номер державної реєстрації 0110U000835).У першому розділі - «Теоретичні засади інтеґрованого розвитку агропромислового виробництва» узагальнена понятійно-сутнісна характеристика інтеґрації та подано системне уявлення про її побудову; встановлено необхідність і умови розвитку інтеґраційних процесів агропромислового виробництва; опрацьовано види агропромислової інтеґрації та її організаційно-правові форми. На даному етапі розрив між теорією і практикою викликав підміну змістовної природи інтеґрації формою (під остаточною її результативністю нерідко розуміється лише створення нових організаційних формувань) і привів до суперечностей в діалектиці розвитку. Тому інтеграційні звязки охоплюють більшою мірою виробничий рівень і в зародковому стані знаходяться механізми інтеґрації між наукою і виробництвом, галуззю і територією, живою і минулою працею. Виходячи з таких міркувань, витікає низка аксіоматичних умов інтеґрації: обєктивність поєднання частин, що інтеґруються; взаємна зацікавленість у результатах діяльності; відносини на рівні еквівалентного обміну; адекватність розвитку продуктивних сил і характеру виробничих відносин. У другому розділі - «Оцінка сучасного стану розвитку і взаємодії структурних ланок інтеґрації в АПК» - проаналізовано рівень виробництва та економічного розвитку сільського господарства, переробних підприємств, визначено соціально-економічні стимули та результати діяльності агрохолдингових структур як субєктів інтеґрації.Обєкти поєднання характеризують галузевий аспект інтеґрації й поділяються на вихідні (предметні, просторові, видові) та результуючі (проблемні, відтворювальні, сукупні). Особливість формування агропромислової інтеґрації визначається, передусім, конкретним інституціональним середовищем, тією чи іншою галуззю агропромислової сфери, в яких вона відбувається, рівнем та місцем розташування структури (інтеґратора), що має необхідні матеріальні, фінансові та управлінські ресурси й приймає рішення стосовно початку і розвитку інтеґраційних процесів. Заходи, спрямовані на більш ефективне використання продукції після її доробки і переробки в сільському господарстві, на сьогодні не мають інвестиційної стимулюючої направленості, і збереження «інвестиційного паралічу» в сільському господарстві сприятиме подальшому згортанню переробки. Переробники для завоювання місця на ринку мають постачати продукцію з мінімальною матеріаломісткістю й високою ефективністю використання первинних ресурсів.