Характерні ознаки періодів розвитку виконавчого провадження на території сучасної України. Перебування українських земель під владою Польщі, Литви, впровадження судової реформи 1864 року. Реалізація прав людини як пріоритетний напрямок державної політики.
Аннотация к работе
РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ ХУ - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невідємна частина «судового процесу» для реалізації ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, що передбачає виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними. Судовий виконавець мав право брати забезпечення, заарештовувати, накладати заборони щодо будь-якої особи та її майна, на що він був уповноважений судовим рішенням, за це він отримував заробіток за рахунок боржників. Однак до їх послуг зверталися у випадках, коли було вчинено тяжкі злочин, або пан, якому належала особа, що вчинила злочин, не виконував власноруч рішення суду [9]. Не зважаючи на те, що правові норми, які регламентували виконання судових рішень, не були уособлені, а заходи примусового виконання судових рішень відбивали архаїчність феодального права, оскільки система докапіталістичного права будувалася на засадах самоздійснення права його субєктами, примусові заходи в основному спрямовувалися на особистість боржника, а економічний ефект досягався лише за умови продажу боржника у рабство або примусового відпрацювання боргу [15,с.