Зміни, які привніс в "інтеграційну конструкцію" Маастрихтський договір. Загальна характеристика інституцій Євросоюзу. Договір реформування або Лісабонська угода, умови її прийняття та зміст. Інституційні зміни в Євросоюзі після Лісабонської угоди.
Аннотация к работе
Розвиток інституційної структури ЄС після Лісабонської угодиУ ньому була закладена програма наступного розвитку, поглиблення інтеграції в Європі, що визначає подальший розвиток Європейських співтовариств і Союзу. В економічній сфері передбачалося злиття національних господарств у загальний ринок, що з урахуванням предмета Договору про ЄОВС повинен був поширюватися тільки на вуглевидобуток і сталеливарне виробництво, тобто виступав як загальний ринок вугілля й сталі. Договір про ЄОВС не тільки проголошував створення загального ринку й установлював його гарантії (наприклад, заборона мит і кількісних обмежень на рух товарів). В 1965 р. був підписаний, а в 1967 р. набув чинності Договір про установу єдиної Комісії і єдиної Ради Європейських співтовариств, більше відомий за назвою (неофіційною) "Договір про злиття". Залежно від предмета й категорії питання Рада, Комісія, Асамблея й Суд керуються нормами Договору про ЄОВС (якщо предмет - сфера вугілля й сталі), Договору про Євратом (для рішень із питань атомної енергетики) або, найчастіше, Договору про ЄЕС (для всіх інших питань).Організація Європейський Союз, як відомо, має складну, унікальну структуру, що включає три опори, з яких перша (Європейські співтовариства) охоплює теж три юридично відособлені організації. Як і будь-яка організація, кожне з Європейських співтовариств і Союз у цілому здійснюють свою компетенцію через власні органи. Саме за допомогою своїх інститутів і других спеціальних органів Союз забезпечує досягнення поставлених перед ним цілей і реалізацію своїх повноважень у різних сферах громадського. Саме на інститути покладене здійснення завдань Європейських співтовариств і Союзу в цілому, саме в особі своїх інститутів Європейський Союз реалізує ті суверенні права, які були делеговані йому країнами-членами. Інститути утворюють центр, ядро організаційного механізму кожного Європейського співтовариства і Європейського Союзу в цілому.Офіційно іменується Проект договору, що поліпшує Договір про Євросоюз і Договір про становлення Європейського Співтовариства" (англ. Draft Treaty amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community). Конституційний комітет Європейського парламенту дав "зелене світло" процесу ратифікації Лісабонської угоди. Лісабонська угода демократизує Євросоюз завдяки посиленню ролі Європарламенту та національних парламентів, а також удосконаленню механізмів захисту прав людини через приєднання до угоди Хартії фундаментальних прав ЄС. Також європарламентарі шкодують, що Лісабонська угода не набула форми конституції на зразок Європейської конституційної угоди (яка не була ратифікована на референдумах у Франції та Нідерландах у 2005 році).Внутрішній розподіл повноважень між ключовими посадовцями ЄС у відносинах з третіми країнами здійснюватиметься таким чином: Президент Європейської Ради матиме статус, що відповідатиме статусу глави держави, тоді як статус Президента ЄК відповідатиме статусу глави уряду. Крім того, згідно із положеннями договору та внутрішніми домовленостями, Президент Європейської Ради представлятиме ЄС на міжнародному рівні у питаннях, що належать до сфери Спільної зовнішньої і безпекової політики, Президент ЄК у питаннях, якими до набуття чинності Лісабонським договором опікувалися Європейські Співтовариства, зазначені високопосадовці спільно - у питаннях, що належать до сфери юстиції та безпеки. Згідно із положеннями договору повноваження ЄР стосуватимуться внутрішніх справ і юстиції, зовнішньої політики та конституційних питань, у т.ч. тих, що стосуються складу Європарламенту і ЄК, головувань, позбавлення членства в ЄС, зміни системи голосування при ухваленні рішень, а також номінації Президента ЄК і Високого представника з питань зовнішньої політики та безпеки. У випадках, коли РМ ЄС ухвалюватиме рішення, що не було ініційоване ЄК або Високим представником з питань зовнішньої політики та безпеки, підтримка країн-членів повинна бути більшою - щонайменше 72%, а відсоток представленості населення у таких випадках залишається незмінним (65%). Довідково: Вплив країни, яка головуватиме в ЄС, зберігатиметься насамперед на робочому (процедурному) рівні, тоді як на міжнародному рівні головування офіційно делегували свої повноваження Президенту Європейської Ради та Високому представнику ЄС з питань закордонних справ, Віце-президенту Європейської Комісії.Вводяться посади президента і вищого представника із закордонної політики і спільної безпеки з адміністративними повноваженнями, з метою єдиного представництва і єдності поглядів ЄС на зовнішній арені. Передбачається голосування за кваліфікованою більшістю (необхідно мати 55 % країн-членів, які представляють не менше 65 % населення ЄС для прийняття рішення). Таке нововведення буде реалізовано у 2014 році, з врахуванням «компромісу Іоанніна», який дозволяє до 2017 року будь-якій групі країн-членів ЄС (не менше чотирьох) вимагати нового обговорення текстів офіційних документів.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ПОЕТАПНИЙ РОЗВИТОК ТА ФОРМУВАННЯ ІСНИТУЦІЙ ЄС