Розглядаються проблеми формування іншомовних навичок у студентів та визначаються рівні сформованості компонентів психологічної готовності до оволодіння іноземними мовами. Вивчаються ключові фактори ефективного оволодіння студентами іноземними мовами.
Аннотация к работе
РОЗВИТОК ІНШОМОВНОГО МОВЛЕННЯ ПІД ЧАС ОВОЛОДІННЯ ФАХОМ В УНІВЕРСИТЕТІФактори успішності базуються на структурі навчальної діяльності, яка дозволяє ідентифікувати їх з її структурними компонентами створення умов для розвитку внутрішньої мотивації до спілкування, удосконалення навчально-виховного процесу за рахунок включення учнів в процес обговорення конкретних ситуацій. Однак з розвитком потреб суспільства змінювались акценти вивчення іноземних мов у вищому навчальному закладі, і нагальною потребою стало формування іншомовної комунікативної компетентності. Компетентність у вивченні іноземних мов часто асоціюється з поняттям «комунікативна компетенція». А.Хуторський розрізняє терміни «компетенція» та «компетентність», пояснюючи, що компетенція - це сукупність взаємоповязаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності). Відповідно до визначень цих термінів компетенцію слід розуміти як задану вимогу, норму освітньої підготовки студентів немовних спеціальностей, а компетентність - як його реально сформовані особистісні якості та мінімальний досвід діяльності. Більшість дослідників розглядає компетентність і як характеристику особистості, і як сукупність комунікативних, конструктивних, організаторських умінь особистості, тобто розуміють під компетентністю здатність не тільки володіти знаннями, але й потенційно бути готовим їх застосовувати у нових ситуаціях [6].