Наука як продуктивна сила суспільства. Участь специфічної філософської детермінації у розвитку наукового знання. Тенденції та функції сучасної науки на Україні. Характерні риси сучасного етапу науково-технічної революції. Закономірності розвитку науки.
XX століття - це епоха науково-технічної революції, століття прориву в ядро атома й у відкритий космос, синтезу органічних речовин, проникнення в геном, пізнання механізмів поводження живих систем, століття інтеграції знань і комплексного рішення науково-практичних задач. За минуле сторіччя відбувся неймовірний підйом наукової думки людства, що набула зовсім новий напрямок розвитку - повна компютеризація, Всесвітня павутина. Наука породила цілий вузол протиріч. Підвищення ролі науки в суспільстві, зростання її соціального престижу ставить високі вимоги до знань про науку.Наука у сучасному суспільстві є соціальним інститутом, який забезпечує вироблення, накопичення знання, їх використання у практичній діяльності. Наука розглядається як одна з форм суспільної свідомості, оскільки вона виробляє уявлення про явища і закони реального світу, які оформлені у вигляді емпіричного і теоретичного знання. Наука має свої специфічні особливості, які забезпечують для неї центральне місце серед інших форм суспільної свідомості. У звязку з цим термін "наука" використовують для позначення галузі знань, наприклад, педагогіка як наука - це галузь знань, предметом якої є процес навчально-виховного впливу на особистість, його результат, норми оптимальної організації взаємодії між його учасниками. Наука як соціальний інститут включає в себе "...вчених з їхніми знаннями, здібностями, кваліфікацією і досвідом, з поділом і кооперацією праці, всю сукупність знань, які є передумовою, засобами або результатами наукового дослідження, наукові установи з їх лабораторно-експериментальним устаткуванням, науково-дослідні програми творчої діяльності, методи і методику науково-дослідної роботи, понятійний апарат, мережу наукової інформації, систему підготовки і атестації кадрів, форми функціонування і використання всіх нагромаджених знань".Підвищення ролі науки в суспільстві, зростання її соціального престижу ставить високі вимоги до знань про науку. Він створює науку як особливу форму знання - знання заради самого знання - і в досягненні його бачить вищу мету людської діяльності. Успіхи природознавства епохи Відродження створили нову обєктивну основу виникнення філософського дослідження науки, а необхідність та неминучість боротьби з схоластикою стимулювали даний процес. Технічна орієнтація науки була за результатами революційною як для техніки, так і для самої науки. В цьому аспекті і виражається сутність нової цільової орієнтації науки, нового історичного етапу її розвитку.Довгий час в літературі домінувало уявлення про науку як про систему знання. Подібне розуміння науки містить у собі елемент істини, але абсолютизація системи наукового знання унеможливлює зясування сутності науки. На сучасному етапі розвитку, коли виявилася невідокремленість наукового знання від процесу його отримання, точка зору на науку як на систему знання уявляється однобічною. Нині розрив між логіко-гносеологічними і соціально-культурними аспектами науки поступово ліквідується, а дослідження її соціальної детермінації становить своєрідний методологічний фокус рефлексії над наукою, що повязано зі зростанням соціальної ролі науки і соціальною відповідальністю вченого за результати своєї діяльності. У цьому звязку уявляється принциповою екстраполяція синтетичних процесів у науці та змісту знання на пізнавальні засоби вираження і перетворення цього знання.Як специфічна галузь діяльності, наука є предметом спеціальної соціологічної дисципліни - соціології науки, а також прикладних досліджень, повязаних з формуванням наукової політики, розвязанням завдань управління у даній галузі. Розвиток будь-якої галузі науки має чотири фази. Перша фаза є латентною, вона починається з виникнення "зародкових" робіт, роль яких встановлюється, звичайно, тільки при подальшому історичному аналізі. В цей період у даній галузі можуть зародитися "гарячі точки", які з часом відділяються від неї і перетворюються в самостійні галузі досліджень.
План
План
Вступ.
1. Наука як продуктивна сила суспільства.
2. Закономірності розвитку науки та її функції.
3. Тенденції сучасної науки на Україні.
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Як специфічна галузь діяльності, наука є предметом спеціальної соціологічної дисципліни - соціології науки, а також прикладних досліджень, повязаних з формуванням наукової політики, розвязанням завдань управління у даній галузі.
Розвиток будь-якої галузі науки має чотири фази. Перша фаза є латентною, вона починається з виникнення "зародкових" робіт, роль яких встановлюється, звичайно, тільки при подальшому історичному аналізі. Друга фаза - період початкового оформлення і розвитку ідей. Вона характеризується "вибуховим" зростанням інформації при менш швидкому зростанні кількості авторів. У третій фазі - період експлуатації ідей - галузь стає доступною для освоєння ширшому колу авторів. Кількість авторів і публікацій помітно зростає, але темпи цього зростання знижуються. В цей період у даній галузі можуть зародитися "гарячі точки", які з часом відділяються від неї і перетворюються в самостійні галузі досліджень. Четверта фаза названа періодом насичення: галузь вичерпує себе, основні ідеї переходять у підручники. Далі можливий розпад на декілька галузей або зникнення як самостійної галузі досліджень.
У сучасну епоху переважає інтенсивний розвиток прикладного знання, який ґрунтується на його технологічному застосуванні, а не екстенсивний. Водночас обидва параметри складають єдиний процес розвитку науки: кожний наступний рівень наших уявлень дозволяє більш чітко окреслювати межі застосування тих чи інших наукових положень, а процес уточнення їх сфери істинності у багатьох випадках веде до поглиблення змісту нашого знання.
Список литературы
1. В.О. Вихрущ. Методологія та методика наукового дослідження. - Тернопіль, 2004. - 224с.
2. Кедров Б.М. О современной классификации наук: основные тенденции в ее эволюции // Вопросы философии. - 1990. - №10. - С. 85-103.
3. Кратний словарь по социологии / под общей ред. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина. - М.: Политиздат, 1988. - 479с.
4. Україна ХХІ століття: стратегія науки // Освіта. - 1992.
