Оволодіння основами професійного мовлення і мовленнєвою поведінкою вчителя. Знання загальних законів риторики як суспільна потреба, пов"язана із практичною діяльністю людини. Вищий і нижчий рівень мовленнєвої культури. Правила для мовця і слухача.
Специфіка педагогічної діяльності передбачає оволодіння навичками спілкування у визначеному професійному колективі, уміннями, що забезпечують вирішення задач, які складають сутність професійної педагогічної діяльності. Під час професійної підготовки вчителів слід враховувати таку особливість професійної діяльності вчителя, як: досягнення основних цілей навчання, успішне вирішення різноманітних учбово-методичних і виховних задач через знання вчителем специфіки педагогічного спілкування, володіння професійним мовленням, нормами мовленнєвої поведінки, що забезпечують результативність і ефективність діяльності педагога.Дуже важливо ознайомити учнів з правилами ввічливості, яка виявляє повагу до гідності іншої людини, показати як поводитися в тій чи іншій ситуації (знання етикету поведінки), як правильно встановлювати і підтримувати мовний контакт (знання мовленнєвого етикету). Кожна людина повинна дбати не тільки про культуру свого мовлення, а й про мовний етикет (сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення). Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і слухача. Це широка зона одиниць мови й мовлення, яка словесно виражає етикет поведінки, дає нам в руки ті мовні багатства, які є в кожному суспільстві для вираження неконфліктного ставлення до людей, а етикет регулює складний вибір доречного засобу конкретною людиною, для її конкретного адресата, у конкретному випадку, ситуації. Все це загалом сприяє успішній мовленнєвій підготовці, а відтак і введенню в практичний обіг поняття “мовленнєва підготовка”, яка враховує основні функції мовленнєвої діяльності будь-якого індивіда: інтегративну (поєднання біологічних і соціальних процесів); комунікативну (мовлення як засіб спілкування між людьми); навчальну (формування знань про мову і мовлення, розвиток умінь і навичок спілкування); формуючу (сприяє покращенню знань та умінь, саморозвитку самовдосконаленню); культурологічну (культура мислення, культура почуття, культура мовлення тощо); розвиваючу (орієнтація на індивідуально-особистісний підхід, спрямований на самореалізацію); соціальну (передача і формування соціального досвіду особистості, що практично можна здійснити за умови організації реальної і ситуативної діяльності студентів); інформативну (охоплює широке коло питань, які розкривають обєктивні закономірності світу, систему знань, оцінок тощо); спонукальну (забезпечує активне ставлення до засвоєння знань, готовність кваліфікувати інформацію на рівні її необхідності й доцільності, створення емоційного комфорту); еталонно-показову (виховання за допомогою своєї діяльності і самої особистості, а не лише адекватно дібраних методів і засобів); пристосувальну (пристосування форми, якостей мовлення до ситуації).Педагогічна риторика, як частина риторики загальної, забезпечує вирішення проблеми формування комунікативної компетентності майбутнього вчителя, тому що дозволяє конкретизувати основні положення загальної риторики, продемонструвати специфіку застосування правил риторики в реальній мовленнєвій практиці, визначити теоретичний і практичний аспекти оволодіння професійним мовленням. При цьому варто мати на увазі не тільки суто практичні цілі педагогічної риторики (осмислення шляхів оволодіння мовленням як засобом передачі знань, удосконалення комунікативних умінь, мовленнєве вирішення виховних задач і т.п.), але і її можливості у формуванні мовленнєво-педагогічного ідеалу. Знання, риторики носять так називаний інструментальний характер (знання про способи діяльності), що забезпечує формування комунікативно-мовленнєвих умінь, комунікативної компетентності тих, хто говорить і пише.
План
Зміст
Вступ 2
1. Мовленнєвий етикет 3
2. Формування мовної компетенції студентів викладачем 6
Висновки 12
Список використаної літератури 14
Вывод
Педагогічна риторика, як частина риторики загальної, забезпечує вирішення проблеми формування комунікативної компетентності майбутнього вчителя, тому що дозволяє конкретизувати основні положення загальної риторики, продемонструвати специфіку застосування правил риторики в реальній мовленнєвій практиці, визначити теоретичний і практичний аспекти оволодіння професійним мовленням. При цьому варто мати на увазі не тільки суто практичні цілі педагогічної риторики (осмислення шляхів оволодіння мовленням як засобом передачі знань, удосконалення комунікативних умінь, мовленнєве вирішення виховних задач і т.п.), але і її можливості у формуванні мовленнєво-педагогічного ідеалу.
Необхідно брати до уваги ще одну обставину. Обовязковою умовою потреби у риторичному знанні є його прикладний характер. Теоретичні положення риторики завжди спрямовані на практичне застосування, на вирішення реальних задач, повязаних із життєдіяльністю людини. Знання, риторики носять так називаний інструментальний характер (знання про способи діяльності), що забезпечує формування комунікативно-мовленнєвих умінь, комунікативної компетентності тих, хто говорить і пише.
Таким чином, курс педагогічної риторики дозволяє вирішити одне із найважливіших завдань професійної підготовки вчителя - формування комунікативної компетентності педагога, що передбачає: оволодіння риторичними знаннями про суть, правила і норми спілкування, про вимоги до мовленнєвої поведінки в різних комунікативно-мовленнєвих ситуаціях;
усвідомлення специфіки педагогічного спілкування, особливостей комунікативно-мовленнєвих ситуацій, характерних для професійної діяльності вчителя;
оволодіння умінням вирішувати комунікативні і мовленнєві задачі в конкретній ситуації спілкування;
оволодіння досвідом аналізу і створення професійно значимих типів висловлень;
розвиток творчо активної особистості, що вміє застосовувати отримані знання і сформовані уміння в нових постійно змінних умовах прояву тієї чи іншої комунікативної ситуації, здатної шукати і знаходити власне вирішення різноманітних професійних задач;
пізнання студентами суті мовленнєвого ідеалу як компонента загальної культури і педагогічного мовленнєвого (педагогічно-риторичного) ідеалу як зразка педагогічного спілкування.
Винославська О.В., Андрійченко Н.Г. Розвиток практичної компоненти комунікативної компетентності студентів технічного університету // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 12. - С.65-69.
Найденов Б.С. Выразительность речи и чтения. -Москва, 1963, - с.5-11, 11-23
Пасинок В.Г. Мовна підготовка студентів як загальнопедагогічна проблема: Монографія. - Харків: Лівий берег, 1999. - 154 с.
Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990.
Столяренко Л.Д. Педагогическая психология для студентов вузов - Ростов н/Д.: Феникс, 2004. - С.238 - 247.
Щербан Т.Д. Компетентність - якісна характеристика спілкування // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка, АПН України / За ред. С.Д. Максименко. - К.: Гнозіс, 2002. - Т. IV. - С.327 - 332.
Щербан Т.Д. Критерії продуктивності спілкування // Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка, АПН України / За ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушки. - К.: Гнозіс, 2003. - Т. V. - С.309 - 315.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
