Психолого-педагогічні засади та основні напрямки розвитку мовлення молодших школярів. Причини мовленнєвих помилок учнів початкових класів та їх аналіз. Граматичний лад мовлення молодших школярів та його характеристика. Процес вивчення частин мови.
Аннотация к работе
Питання про те, як вчити молодших школярів зєднати речення у звязне висловлювання, дотримуючись мовних норм, протягом тривалого часу в методиці не розглядалось, оскільки одиницею монологічного мовлення вважалося речення, а не текст. Це приводило до того, що учні не оволодівали вмінням самостійно творити текст. Досягнення лінгвістики, повязані з розробкою понять „текст”, „стиль”, „тип мовлення”, „засоби звязку речень у тексті” дали можливість здійснювати принципово новий підхід до роботи з розвитку звязного мовлення використовувати на практиці навчання мови основи, лінгвістичні, поняття , розробляти на їх основ, понятійно-орієнтовану систему навчання звязних висловлювань. 3 метою підвищення ефективності формування в учнів початкових класів умінь будувати звязні висловлювання доцільно зосереджувати їхню увагу не лише на внутрішні функції частин мови. їх синтаксичній ролі в реченні (як це передбачено чинною програмою), а й на здатності частин мови виконувати ще й зовнішню функцію - служити засобами звязку в тексті. Навчившись розчленовувати слова на склади, а склади на звуки, звязуючи звуки із буквами, дитина опановує мовленнєво-звукову символіку, що лежить в основі позначення звуків буквами.Слухання, розпізнавання у мовленнєвому потоці тих чи інших його елементів (звуків, складів, слів, словосполучень, речень з певними ознаками) має слугувати не тільки формуванню знань про мову, мовних умінь, а й розвитку в учнів довільної уваги, уміння зрозуміти завдання, зосередитись для його виконання, готовності виконувати його після одного прослуховування інструкції. Ця робота виконується учнями самостійно або з опорою на різні допоміжні матеріали, пропоновані учителем, - план, словосполучення, ключові речення, початок чи кінець пропонованого висловлювання, малюнок чи серія малюнків тощо. При цьому важливо прищеплювати школярам культуру спілкування, яка виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого етикету, а й в умінні уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати свої репліки з тим, що сказав співрозмовник, в умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження у такій формі, щоб нікого не образити і т.ін. Феофанова, діти засвоюють спочатку іменники й дієслова, потім їх мовлення поступово збагачується прислівниками, займенниками й прикметниками. Дослідження співвідношень частин мови може допомогти в вирішенні наступних методичних питань: по-перше, знання зразкових «норм» вживання кожної частини мови допоможе в аналізі мовлення учнівських творів і в їхній оцінці; по-друге, наведений матеріал може бути використаний для складання вправ за відповідними темами граматичного курсу; по-третє, загальні характеристики складу мовлення можуть послужити лінгвостатистичною основою для стильової диференціації в процесі розвитку звязного мовлення учнів (у різних стилях - різні співвідношення частин мови).Етап оволодіння основними формами в області морфології закінчується значно раніше, ніж у синтаксисі, - звичайно до IV класу. В IV класі немає вже жодного учня, що не користувався б словами, які мають суфікси й префікси, складними словами, формами іменників і прикметників, часом дієслів, основними прийменниками, більшістю прислівників і займенників. Лише деякі морфологічні форми, властиві в основному книжковій мові, засвоюються більшістю учнів пізніше IV класу (деякі рідко вживані сполучники й прийменники, деякі варіанти найвищого ступеня прикметників, деякі варіанти дієприслівників, прислівників і т.п.). У той же час чітко виявляється провідна роль синтаксису у тенденціях використання більшості морфологічних засобів: наприклад, зменшення числа використовуваних дієслів викликається ростом розмірів речення і, отже, зменшення числа присудків; ріст використання іменників у родовому відмінку викликається прагненням учнів використати певні типи словосполучень і т.д. По-перше, використання морфологічних засобів мови, в загальному, у меншому ступені залежить від жанру твору, стилю й індивідуальних особливостей автора, ніж вибір синтаксичних конструкцій.
Список литературы
Бадер В.І. Розвиток звязного мовлення молодших школярів. - К., 1997.
Вашуленко М.С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова школа, 1997. - №2.
Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Початкова школа. - 2001. - №1. - С.14.
Головко І. Формування вмінь і навичок молодших школярів складати твори-міркування // Початкова школа, 1999. - №8.
Джежелей О.В. та ін. Уроки читання і види мовної діяльності // Початкова школа. - 1994. - №6. - №8.
Наумчук М.М. Рідна словесність. Зошит у розвитку мовлення. - Тернопіль, 1998.
Олійник І.М. Розвиток звязного мовлення молодших школярів. - Рівне, 1999.