Роль Києво-Печерського монастиря в історії української медицини. Подвижники, котрі славилися даром зцілення й лікування хворих. Організація опіки над хворими і каліками на Русі. Тодішні уявлення про фізіологію людини. Життя печерських подвижників.
Аннотация к работе
Чимало праведних «лічців» жило в Києві за часів Ярослава Мудрого, при дворі князя Всеволода Ярославича та його сина Володимира Мономаха.Ченці з Києво-Печерського монастиря ішли в сусідні руські землі, засновували нові монастирі, сприяючи тим широкому розповсюдженню медичних знань, нагромаджених у стінах Лаври. «Від Печерського монастиря Пречистої Богородиці многі єпископи поставлені були, і яко світила освітили всю руську землю святим хрещенням», - так говориться у стародавньому сказанні про монахів Печерської обителі.Лікарні будувалися на ділянках монастиря, монастирськими стінами, у місцях, найменш доступних для обстрілу. Хворих було покладено годувати з монастирської кухні так само, як робітних людей.Першою монастирською лікарняною установою по праву називають лікарню, відкриту ігуменом Києво-Печерського монастиря Теодозією (1062-1074). Теодозією був заведений порядок по який усі хворі, що приходять у монастир, попередньо показувалися йому і він у залежності від характеру хвороби направляв їх до того чи іншого лічця.Лікуванням займались і народні медики: знахарі, відуни, лічці, знавці зел та ін. В юному віці з успіхом почала лікувати хворих, за що в народі одержала назву "Добродії".У Візантії були закладені перші лікарні при монастирях і запроваджена систематична наука медицини в школах, причому також викладалися анатомія, фізіологія, фармація, токсикологія, загальна патологія, терапія, акушерство, гінекологія на рівні тогочасних пізнань.Антоній Преподобний - засновник Києво-Печерського монастиря, що багато років провів в Афонському монастирі, де й засвоїв медичні знання.