Історія розвитку місцевого самоврядування з часів Київської Русі: міське віче, Магдебурзьке право, українські комітети центральної Ради, Радянська система. Правові основи місцевої влади за роки незалежності. Порядок формування доходів місцевих бюджетів.
Аннотация к работе
Після проголошення державної незалежності України перед суспільством і державою постали важливі проблеми, повязані з розбудовою місцевого самоврядування як одного з ключових елементів взаємодії територіальних громад, держави та особи.Субєктом міського самоврядування виступала міська громада, а субєктом сільського - сільська громада (верв), яка обєднувала жителів сіл, мала землю в своїй власності, представляла своїх членів у відносинах з іншими громадами, феодалами та державною владою. З ХІІІ ст. в українських містах починає запроваджуватися Магдебурзьке (німецьке) право. (про надання Болеславом Тройденовичем німецького права місту Сяноку), але можна припустити, що фактично німецьке право було заведене у містах Галицько-Волинської держави ще з кінця ХІІІ ст. Війт, як правило, призначався королем і був найвищою посадовою особою міста. За часів Гетьманщини «з-під юрисдикції полковників були вилучені міста, що мали самоврядування на основі магдебурзького права, підтверджене царськими грамотами».Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного обєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Визнання місцевого самоврядування як засади конституційного ладу означає встановлення демократичної децентралізованої системи управління, яка базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого самоврядування при вирішенні всіх питань місцевого значення. Як специфічна форма реалізації належної народові влади місцеве самоврядування характеризується: 1) місцеве самоврядування має особливого субєкта - територіальну громаду, тобто жителів села чи добровільного обєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими законами.Зявившись на зламі XVIII і XIX століть як теорія природних прав громади, місцеве самоврядування увібрало в себе концепції розподілу влад, теорії стримань і противаг, представницької і прямої демократії, витримало перевірку практичним застосуванням різних її видів, допомогла прилучити німецький (та інші) народ до державної діяльності. Теорія прав громади відроджується наприкінці XX століття вже на основі права людини на участь в державному управлінні; одночасно акцент у змісті діяльності органів місцевого самоврядування переходить зі здійснення державно-владних повноважень на надання послуг членам громади, відбувається позитивна взаємодія в цьому питанні державних органів, комерційних та громадських організацій.
План
План
Вступ
1. Історія розвитку місцевого самоврядування;
2. Сучасний стан місцевого самоврядування та його особливості
Висновок
Використана література
Вывод
Поняття і юридична природа організаційних форм діяльності органів місцевого самоврядування пройшли значний шлях історичного розвитку. Зявившись на зламі XVIII і XIX століть як теорія природних прав громади, місцеве самоврядування увібрало в себе концепції розподілу влад, теорії стримань і противаг, представницької і прямої демократії, витримало перевірку практичним застосуванням різних її видів, допомогла прилучити німецький (та інші) народ до державної діяльності. Теорія прав громади відроджується наприкінці XX століття вже на основі права людини на участь в державному управлінні; одночасно акцент у змісті діяльності органів місцевого самоврядування переходить зі здійснення державно-владних повноважень на надання послуг членам громади, відбувається позитивна взаємодія в цьому питанні державних органів, комерційних та громадських організацій. Україна, що тільки творить власну систему місцевого самоврядування, має перед собою двохсотлітній досвід європейських країн, і незважаючи на місцеві особливості, було б непогано навчитися на чужих помилках, а не на власних. Однією з причин недосконалості механізмів формування органів місцевого самоврядування, внаслідок чого ці органи представляють не інтереси громад, для чого, власне, вони і були утворені, а часто є лише засобом реалізації політичних амбіцій. Крім цього перерозподіл фінансових ресурсів на користь органів місцевого самоврядування не буде ефективним без відповідного перерозподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, без подальшої децентралізації публічного управління. Тому перед урядом України стоїть проблема вдосконалення місцевого самоврядування і піднесення його до міжнародного рівня.
Список литературы
1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
2. Василенко Н. Місцеве самоврядування в УНР // Вісник Академії правових наук України. - 1996. - № 3
3. Вісник Асоціації міст України та громад/ видання Асоціації міст України та громад.-К., 2006. -№№ 20-25
4. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні. -К., 2001
5. Місцеве самоврядування в Україні: на межі оптимізму та песимізму//"Юридична газета" , 17.12.2004
6. Мороз С. Питання місцевого самоврядування в політико-правовій думці України кінця XVII - поч. ХХ ст.// Управління великим містом: адміністрування та безпосередня демократія. - Львів, 2004. - С. 50-60.
7. Смирнова Т.С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: Навчальний посібник. - К., 2001
8. Шаповал В., Баранчик В. Питання форми державного устрою в українській політико-правовій думці (друга половина ХІХ - поч. ХХ ст.)// Вісник Академії правових наук України. - К., 2001. - С. 54-70.