Розвиток ліричних жанрів у поезії російського зарубіжжя 1920-х – 1930-х років - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТОК ЛІРИЧНИХ ЖАНРІВ У ПОЕЗІЇ РОСІЙСЬКОГО ЗАРУБІЖЖЯ 1920-х - 1930-Х РОКІВРобота виконана на кафедрі російської та зарубіжної літератури Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Казарін Володимир Павлович, завідувач кафедри російської та зарубіжної літератури Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Захист відбудеться “19” березня 2007 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського (95007, Сімферополь, просп. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського (95007, Сімферополь, просп.Виявилося, - чи, точніше, зясувалося, - що власне література є для пересічної людини, для пересічної молоді набагато меншою цінністю, ніж зазвичай думають люди”1. Зрозумілим вбачається прагнення літературознавців, у першу чергу, ознайомити читачів із текстами поетів зарубіжжя - звідси пріоритет, що надається укладанню антологій, які узагальнюють цей різноманітний і по-своєму неоднорідний матеріал (адже в російському зарубіжжі виокремлються не лише різні “хвилі” й різні творчі покоління, але й різні регіональні обєднання поетів). На жаль, перші монографії й посібники з вивчення літератури російського зарубіжжя, що вийшли в СРСР у роки перебудови (включаючи порівняно нещодавно виданий і найбільш авторитетний підручник для вузів В. Актуальність нашого дослідження, таким чином, полягає в спробі вийти на якісно новий рівень у вивченні ліричної поезії російського зарубіжжя. виявити роль жанрово-родового синтезу, а також концепції синтезу мистецтв у збагаченні жанрової палітри поезії російського зарубіжжя, показати спадкоємність цієї поетичної культури щодо культури “срібного віку”. оцінити роль регіонального чинника в формуванні естетики російського зарубіжжя, описати провідні жанрові тенденції в творчості поетів “парижской ноты” (Париж), “Скита поэтов” (Прага), “Чураевки” (Харбін) та інших літературних обєднань; охарактеризувати особливості жанрового мислення поетів старшого й молодшого (“непоміченого”) покоління, окреслити коло жанрових шукань їх найвизначніших представників.У першому підрозділі “Історія й основні ракурси дослідження поезії російського зарубіжжя” простежується логіка розвитку літературознавчої думки в роботах, присвячених вивченню цього матеріалу, - від дискусій в емігрантській періодиці 1930-х років до монографій Н. В другому підрозділі “Дослідження ліричного твору в аспекті жанру” представлено основні точки зору на теорію й історію ліричних жанрів, запропоновано сучасні визначення класичних (канонічних) та некласичних (неканонічних) жанрів, сформульовано гіпотезу їх взаємодії в поезії російського зарубіжжя 1920-х - 1930-х років, на підставі чого визначено методологічні принципи та логіку дослідження. У першому підрозділі “Елегія й елегійний модус художності в поетичній культурі російського зарубіжжя” вводиться поняття модусу художності (“внутрішнього наповнення змісту художнього твору, що опосередковує звязок всіх інших аспектів змісту з усіма без винятку аспектами форми в її нерозривне ціле”2), що визначає широкий спектр впливу класичної оди, ідилії, елегії, послання на типологію лірики XIX - XX століть. В другому підрозділі “Послання та його особливий статус у поезії російського зарубіжжя 1920-х - 1930-х років” досліджується класичний жанр, що відіграв значну роль у самовизначенні культури російського зарубіжжя (порівн. слова “Мы не в изгнаньи, мы в посланьи” З. Набокова, зокрема, “К России” (“Мою ладонь географ строгий…”), “К России” (“Отвяжись, я тебя умоляю…”), “Неродившемуся читателю” та ін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ