Характеристика особливостей експресіонізму, який зародився в Німеччині. Ознайомлення з основними етапами розвитку кінематографа, який зіграв свою пропагандистську роль у роки Першої світової війни. Характеристика становлення мистецтва та музики.
Аннотация к работе
Факультет Психології Історії та Соціології Розвиток культури в країнах Західної Європи та США у міжвоєнний період (освіта, література, мистецтво, кінематограф)Ще наприкінці XIX - на початку XX ст. у більшості розвинутих країн було прийнято закони про загальну обовязкову початкову освіту всіх дітей шкільного віку. У міжвоєнний період інтерес суспільства до освіти залишався дуже високим, адже індустріальне суспільство XX ст. з його технологічним і технічним прогресом потребувало дедалі більше високоосвічених людей. Традиційно високим залишався інтерес до гуманітарних наук (філософія, історія, право, література, мистецтво). Педагоги - прихильники «нового виховання» ставили за мету оновлення школи й виховання на підставі врахування інтересів дитини у конкретний час, за конкретних умов. Вчителі й вихователі не змушували учнів зубрити, значну увагу приділяли естетичному, фізичному й трудовому вихованню, дитячому самоврядуванню, обстоювали ідею прогресу в освіті й вважали центральною постаттю у школі не вчителя, а дитину.На війні зі зброєю в руках боролися Барбюс, Хемінгуей, Ремарк. Роман “Вогонь” відкрито тенденційний, у ньому представлені картини гігантської мясорубки - війни бездушної, сліпої сили, протиріч і людяності кинутих у цю бойню людей. Ріка закордонної літератури мала 3 потоки: 1) подальший розвиток критичного реалізму, 2) формування й розвиток модерністських потоків, 3) апологетична, конформістська література, що намагається підтримати, що похитнулися основи капіталістичного ладу, найчастіше пронизана антирадянськю ідеологією (Флойд Гіббонс “Червоний Наполеон”, 1929, Пєр Норд “Подвійне вбивство на вулиці Мажино”, 1936 і ін.). Закінчилася війна, почалися проблеми молодих хлопців, що повернулися з війни, яким батьківщина не квапилася надати робочі місця, хоча на війні вимагала віддати за неї життя. Після фашистського перевороту в Німеччині Ремарк був змушено емігрувати, багато років жив у США, де й помер, не повернувшись на батьківщину після 2-ї світової війни.Кінематограф, зігравши свою пропагандистську роль у роки 1-ї світової війни, починав свій розвиток у складній соціально-політичній обстановці в Європі й більш сприятливої в США. 20-ті рр. для кінематографа США були роками підйому, на ці роки доводиться розквіт американської німої комедії, повязаний з іменем Ч. Чапліна. Формуються кадри постановників і акторів, імена яких після війни одержують всесвітню популярність, - Эрнст Любич, Фрідріх Мурнау, Фриц Ланг, Роберт Провині, Пауль Вегенер, Эмиль Яннингс і ін. Післявоєнна Німеччина на краю економічного й політичного краху перебувала в тяжкій атмосфері несправджених надій, загального розчарування, тривоги й непевності в майбутньому. Воно також прагнуло показати трагізм людини в буржуазному світі, але тут обиралися більш життєві ситуації, у яких брав участь невелике коло персонажів, тобто сюжети були камерними (звідси й назва).У Франції живопис розбудовувався в руслі художніх напрямків, які оформилися на початку ХХ ст., насамперед фовізма й кубізму (на виставках 20-30-х рр. переважали саме ці роботи). Ці художники “просто” пишуть картини, знаючи, що їх куплять. У ній працювали художник з різних форм абстракціонізму - від раціоналістичного геометрізма Лазаря Лисицкого до містичного ірраціоналізму В. Значний вплив на французьку культуру 20-30-х рр. виявив сюрреалізм - мистецтво “надреального” миру, тісно повязане з теорією психоаналізу З. Фрейда. Сюрреалісти вважали, що мистецтво необхідно вивести з-під контролю розуму, інтелекту.Катастрофічні наслідки першої світової війни, соціальних катаклізмів, що настали за нею, докорінно вплинули на світогляд мільйонів людей усіх континентів планети, змінили психологію культуросприйняття не лише окремих індивідуумів, а й цілих соціальних прошарків суспільства. Загибель мільйонів людей, незліченних матеріальних і культурних цінностей підірвала віру в гармонію світовлаштування, спонукала до перегляду попередніх уявлень про призначення і критерії культури, духовності. У значної її частини переважаючим стало нігілістичне ставлення до всього, що більш-менш було повязано з універсальними людськими цінностями, до усталених норм і принципів культуротворчої діяльності.