Індивідуальні особливості прояву і розвитку координаційних здібностей тхеквондистів 12 – 14 років на етапі попередньої базової підготовки. Розробка методики розвитку координаційних здібностей з урахуванням індивідуальних можливостей тхеквондиста.
Аннотация к работе
Харківська державна академія фізичної культури Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спортуБулатова (1995) стверджують, що досягти високих спортивних результатів в руховій діяльності можна тільки за умови володіння високим рівнем розвитку здібностей оцінювати і точно регулювати динамічні, часові і просторові параметрами рухів. Рівень техніки і тактики під час змагань обумовлено міцністю рухових навичок, а також часто повязані із здатністю будувати і координувати рухи з вищим проявом цієї здатності - руховою координацією (М.Г. Місце координаційного тренування слід розглядати через призму розвитку спритності (званою останнім часом координаційними здібностями) в системі фізичної підготовки спортсмена (Ю.В. Встановити індивідуальні особливості прояву і динаміки розвитку координаційних здібностей юних тхеквондистів 12 - 14 років на етапі попередньої базової підготовки. Наукова новизна одержаних результатів: вперше досліджено стан координаційних здібностей юних тхеквондистів на етапі попередньої базової підготовки; вперше визначено вплив координаційних здібностей на рівень кваліфікації юних тхеквондистів на етапі попередньої базової підготовки; на основі отриманих результатів зміни координаційних здібностей вперше розроблені моделі підготовленості юних тхеквондистів на етапі попередньої базової підготовки; доповнено данні про особливості координаційних характеристик юних спортсменів-єдиноборців на етапі попередньої базової підготовки.В навчально-тренувальний процес юних тхеквондистів вбуло включено ряд вправ із затримкою дихання: імітація ударів в лапу, окремо лівою і правою ногами, удари ногами в корпус при активній постанови ноги на підлогу із затримкою дихання тривалістю 12 с; імітація ударів в лапу, окремо лівою і правою ногами поперемінно, удари ногами в корпус при активній постановці ноги на підлогу при розвороті на 360° із затримкою дихання, тривалістю 15 с; імітація ударів окремо лівою і правою ногами і поперемінно тривалістю 15 с. Перші 5 с виконуються з диханням, наступні 5 с - із затримкою дихання, останні 5 с, - без затримки дихання; імітація ударів окремо лівою і правою ногами, і поперемінно тривалістю 15 с, із затримкою дихання, на 7-ій секунді - вдих; біг 20 метрів з прискоренням при затримці дихання; біг із затримкою дихання на максимальну дальність. Для експериментальної групи використовувалися загально розвиваючі і спеціально розвиваючі вправи на координацію рухів: акробатичні вправи (перекиди вперед, назад, через плече, в стрибку, стійка на голові); дії за раптовими сигналами (бій з тінню та спаринг); ведення поєдинку в незвичній стійці, з різними суперниками; ведення поєдинку на майданчику менших розмірів; виконання ударів ногами, тримаючи руки за спиною; ігри в баскетбол, футбол; бойова практика з різними партнерами; човниковий біг. Спортсмени експериментальної групи, порівняно з контрольною, досягли відмінностей в тестах: стрибок з місця вгору на - 3,01 см, реакція на рухомий обєкт - на 0,78 с, вправа на узгодження рухів рук і ніг на - 1,56 с (Табл. Нами було встановлено, що при порівнянні показників спеціальної координаційної підготовленості спортсменів контрольної і експериментальної груп після року експерименту відмінності спостерігались в тестах: частота виконання бокових ударів ногами в корпус за 10 с лівою ногою - на 1,14, правою - на 0,93; частота виконання бокових ударів ногами в корпус за 10 с при активної постановки ноги на підлогу на 2,33; реакція ударом ноги на звуковий сигнал правою та лівою ногами на 0,05 с; фехтування боковим ударом ноги в русі лівою ногою на 2,07, правою на 2,47; пробігання прямої з ударами на 3,60 с; 10 перекидів вперед на 1,18 с, але за критерієм Стьюдента дані показники тестування між двома групами статистично не розрізняються (p > 0,05) (Табл.Дослідження окремих аспектів цієї проблеми, які були проведені в більшості випадків на прикладі інших видів спортивних єдиноборств, не дають можливості скласти повне уявлення про особливості процесу підготовки юних тхеквондистів на етапі попередньої базової підготовки. Достовірні зміни відмічені в результатах тестів, що відображають рівень розвитку загальної координації: утримання статичної рівноваги на одній нозі з відкритими очима (t=2,36; р<0,05); утримання статичної рівноваги на одній нозі з закритими очима (t=2,26; р<0,05); проба Ромберга на лівій нозі (t=2,63 р<0,05), на правій нозі (t=2,6; р<0,05); реакція вибору (t=3,89; р<0,001); стрибок з місця у верх (t=2,32; р<0,05); човниковий біг (t=2,92; р<0,01); відтворення 50% сили від мах. на кистьовому динамометрі (t=2,63; р<0,05); стрибок в довжину з місця назад (t=5,2; р<0,001).