Розвиток координаційних здібностей студенток спеціальної медичної групи в процесі фізичного виховання - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукФізичне виховання в сучасній вищій школі не сприяє ефективному розвязанню питань зменшення дефіциту рухової активності студентів, що є однією з причин різного роду відхилень у стані їх здоровя. Неповно висвітленими залишаються питання впливу різних програм фізичного виховання як на співвідношення та взаємозвязки рухових якостей, координаційних здібностей (КЗ), так і на резервні можливості системи керування рухами різної координаційної структури (В. Н. Таким чином, недостатня висвітленість проблеми, її важливість та актуальність для теорії і практики фізичного виховання та для суспільства в цілому зумовили вибір теми дослідження: «Розвиток координаційних здібностей студенток спеціальної медичної групи в процесі фізичного виховання». Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: - вперше розроблена та впроваджена методика розвитку координаційних здібностей студенток спеціальної медичної групи, спрямована на формування та корекцію системи керування рухами різної координаційної структури, відчуття положення тіла та окремих його частин, поліпшення мязово-суглобної чутливості; визначений вплив експериментальної програми на рівень розвитку і взаємозвязки координаційних здібностей; визначені критерії резервних можливостей системи керування точнісними рухами; уточнено відомості про структуру фізичної підготовленості, загальні закономірності оволодіння та керування точнісними рухами різної координаційної структури, розвитку та переносу рухових якостей студенток спеціальної медичної групи у процесі їх фізичного виховання у вищій школі;У першому розділі «Теоретико-методичні основи розвитку координаційних здібностей і зміцнення здоровя студенток у сучасних умовах фізичного виховання у вищих навчальних закладах» подано результати аналізу даних наукової літератури, які характеризують фізичний стан і здоровя студенток віком 18-22 роки в сучасних умовах фізичного виховання у вищих навчальних закладах, розглянуто теоретико-методичні основи розвитку координаційних здібностей як одного з факторів підвищення резервних можливостей системи керування рухами різної координаційної структури та зміцнення здоровя студенток, а також особливості використання засобів фізичного виховання у спеціальній медичній групі, методи тестування й оцінки фізичних можливостей студенток СМГ. У низці робіт стверджується, що, незважаючи на те що за фізичними кондиціями студенти з послабленим здоровям поступаються здоровим, а між їх фізичним станом і станом здоровя виявлені тісні залежності, дотепер засоби й методи зміцнення здоровя через корекцію фізичного стану на заняттях з фізичного виховання у вузі не є досить ефективними (В. Н. У другому розділі «Обґрунтування розвитку координаційних здібностей студенток спеціальної медичної групи з урахуванням рівня їх фізичного розвитку та фізичної підготовленості» описані методологія, методи й організація дослідження, вивчені структура й взаємозвязки провідних параметрів фізичного розвитку, рухових якостей і координаційних здібностей студенток спеціальної і основної груп, досліджені закономірності керування точнісними рухами різної координаційної структури, побудовані математичні моделі, виявлені провідні показники й взаємозвязки, а також відстаючі ланки підготовленості, що дозволило теоретично обґрунтовано підійти до розробки програми підвищення резервних можливостей рухової системи студенток спеціальної медичної групи через розвиток їх координаційних здібностей. У студенток спеціальної медичної групи, у порівнянні з основною групою, більше виражена залежність координаційних, швидкісних, силових і швидкісно-силових якостей від антропометричних показників: зі збільшенням окружності талії в них погіршуються координаційні здібності при збереженні рівноваги на одній нозі (r=0,633, P<0,0002), при виконанні човникового бігу (r=0,320, P<0,002), балістичних рухів на точність (r=-0,384, P<0,001), у стрибках через скакалку (r=-0,448, P<0,0007), у статичній витривалості (r=-0,665, P<0,001), у стрибку в довжину з місця (r=-0,390, P<0,002); зі збільшенням маси й довжини тіла погіршується спритність (r=0,370, P<0,001 і r=0,417, P<0,001 відповідно); при збільшенні маси тіла знижується статична витривалість (r=-0,444, P<0,001) і підвищується гнучкість (r=0,431, P<0,001); збільшення довжини тіла повязано зі зниженням динамічної витривалості (r=-0,340, P<0,001).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ