Розвиток координації рухів у дітей 7–9 років на уроках фізичної культури у середній школі на підґрунті спрямованого впливу на сенсорні системи - Автореферат

Розвиток координації рухів у дітей 7-9 років на уроках фізичної культури у середній школі на підґрунті спрямованого впливу на сенсорні системиZimmermann, 1985 та ін.), наявні рекомендації носять загалом узагальнений характер, не враховують вікових особливостей у керуванні рухами, характеру сенсорного забезпечення рухів у кожній віковій групі, індивідуальних особливостей піддослідних. Неповне висвітлення проблеми розвитку та вдосконалення координації рухів у молодшому шкільному віці, необхідність наукової розробки та обгрунтування системи засобів і методів розвитку координації рухів у дітей на уроках фізичної культури в середній школі визначили актуальність теми, яка вивчається. Мета роботи полягає у вивченні вікових закономірностей розвитку координації рухів у дітей 7-9 років, у розробці і експериментальному обґрунтуванні засобів та методів її виховання на уроках фізичної культури. Наукова новизна полягає у зясуванні закономірностей розвитку координації рухів різного рівневого складу у дітей 7-9 років, у визначенні основних факторів, які впливають на вдосконалення координаційних здібностей у молодших школярів на уроках фізичної культури, у розробці та науковому обгрунтуванні системи засобів та методів розвитку координації в учнів початкових класів у середній школі, у методичних рекомендаціях з розвитку рухової координації у учнів 1-3 класів. Експоненціальний характер залежності точності навички, яка засвоюється, від зорової аферентації свідчить про те, що у початковому періоді опанування руху (у 1-8-ому відтвореннях) роль зорової інформації у дітей 7-9 років значна, у наступних рухах (9-15-е) - значно знижується, що говорить про динамічну роль зору у різні фази побудови руху.Аналіз стану проблеми у літературі, власних експериментальних даних показав, що питання розвитку та вдосконалення координації рухів у дітей молодшого шкільного віку далекі від кінцевого розвязання та повинні вирішуватись з системних позицій на підставі комплексного аналізу різних форм вияву рухових координацій, їх обумовленості як природженими, так і сформованими у онтогенезі механізмами, з урахуванням рівневого складу рухів, вікової схильності дітей до вияву тих чи інших координаційних здібностей, закономірностей адаптаційного процесу. Діти 7-9 років мають високі координаційні здібності під час керування відносно простими рухами та недосконалі механізми координації під час керування рухами вищих рівнів регулювання (С та D за Бернштейном). Вікові відмінності найбільш наочно виявляються за складних умов рухового регулювання - під час дії збиваючих факторів та перешкод, тобто за підвищених вимог до механізмів компенсації, формування яких в онтогенезі прискорюється за систематичного ускладнення умов збереження рівноваги, виконання локомоторного, ритмічного та влучного рухів, у регулюванні яких більшою мірою виявляється перевага координаційних здібностей дітей 9 років. Однією з ознак вдосконалення керування рухами різної координаційної структури з віком та під впливом фізичних вправ є перехід до відносно автономного, програмового механізму регулювання, який мало залежить від сигналів зовнішнього зворотнього звязку за стабільних умов простору. Вибірковий вплив фізичних вправ на сенсорні, програмуючі та виконавчі компоненти системи керування рухами розвиває механізм компенсації у системах регулювання пози та довільного руху, рухливість нервових процесів, лабільність нервово-мязової системи, зорово-моторну координацію, точність мязових диференціювань, здатність до екстраполяції.