Визначення змісту кооперації та етапів її розвитку в аграрній сфері. Рівень економічної ефективності функціонування кооперативних підприємств Дніпропетровської області залежно від рівня забезпеченості факторами виробництва на основі маржинального аналізу.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.В. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукУ процесі аграрної реформи в Україні відбуваються глибокі соціально-економічні перетворення, формуються нові організаційно-правові структури ринкового типу, створюються умови для розвитку кооперативних форм господарювання в системі інфраструктури аграрного ринку. Розвиток кооперативних відносин в аграрній сфері сприятиме формуванню принципово нової організаційної структури агропромислового комплексу, яка компенсуватиме відсутність державної підтримки сільського господарства та протидіятиме безконтрольній експансії посередницьких комерційних структур, а також дасть можливість товаровиробникам мати впевненість у своїй виробничій діяльності та стабільні канали реалізації власної продукції й засобів матеріально-технічного постачання за найбільш прийнятними кооперативними цінами; отримувати вигоду не лише від виробництва продукції, а й від інших стадій руху виробленої продукції; стати складовою великомасштабного конкурентоспроможного бізнесу. При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти проблем розвитку кооперативних форм господарювання в аграрній сфері потребують подальшого наукового опрацювання: удосконалення внутрішньогосподарських відносин та організаційної структури, застосування маржинального аналізу до специфіки аграрного виробництва, визначення особливостей функціонування кооперативних форм господарювання, розробка організаційних структур кооперативних підприємств, методики формування виробничої програми на основі структуризації кооперативу. Недостатнє теоретичне обґрунтування, а також практична значущість проблем розвитку кооперативних форм господарювання в аграрній сфері зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження. В роботі використано такі методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні й методологічні узагальнення, визначення соціально-економічного змісту кооперації та ефективності кооперативного господарювання, обґрунтування ефективної виробничої структури кооперативних форм господарювання); монографічний, розрахунково-конструктивний, аналітичних порівнянь (дослідження та аналіз результатів господарської діяльності агроформувань); абстрагування, аналізу і синтезу, формалізації (обґрунтування напрямів підвищення ефективності кооперативного господарювання в АПК).Історичний досвід свідчить, що кооперація традиційно є засобом виживання дрібних ринкових субєктів, а сучасність доводить, що кооперація виконує не тільки антикризові функції, а й є економічно ефективною в умовах ринкової економіки, що нормально функціонує. Діяльність на основі кооперативних принципів дає нам підстави розглядати кооператив, як специфічну форму господарювання. Одні автори вирізняють як найважливіші ознаки кооперативів добровільність членства і демократичність управління; другі вважають за доцільне відзначити особливість розподілу результатів господарської діяльності і другорядну роль капіталу; треті акцентують увагу на відкритості кооперативних організацій; четверті - на особистій участі в управлінні та господарській діяльності; пяті ставлять на перше місце соціальні цілі, які прагнуть вирішити кооперативи; шості розглядають кооперативи як організації само-та взаємодопомоги, що дають змогу одержувати певні господарські вигоди від обєднання (скорочення витрат, підвищення продуктивності праці) тощо. У межах дослідження встановлено, що процес формування функцій охоплює два напрями: на рівні окремих членів кооперативу і на рівні кооперативу як корпоративного утворення. Кооперативи нейтралізують суперечність між “моїм” і “нашим”, приватним і спільним шляхом неконфліктного і гармонійного симбіозу самостійного підприємництва членів кооперативу із колективним вирішенням проблем, які вимагають кооперування тих чи інших функцій господарювання.Встановлено, що кооперація є соціально-економічним явищем, яке виникло під впливом соціально-етичних ідей і ґрунтується на міжнародно-визнаних принципах: добровільного і відкритого членства; членського демократичного контролю; економічної участі членів кооперативу; незалежності і самостійності; освіти, навчання та інформації; турботи про суспільство. Фундаментальні принципи залишаються основою розуміння суті, організаційної ідентичності економічного механізму і соціального призначення кооперативних форм господарювання в аграрній сфері, вони відображають генезис та еволюцію кооперативної ідеї. В економічній науці існує багато підходів визначення ознак кооперативних організацій: добровільність членства і демократичність управління; особливість розподілу результатів господарської діяльності і другорядна роль капіталу; відкритість; особиста участі в управлінні та господарській діяльності; домінування соціальних цілей; само-та взаємодопомога, які дають змогу одержувати господарські вигоди від обєднання (скорочення витрат, підвищення продуктивності праці) тощо.