Вивчення коренів давньоруського іконопису. Володимирська ікона Божої Матері. Канонізована система містичного зображення персонажів та подій Божественного втілення та історії Церкви. Церковні канони християнства. Інтерес до давньоруського живопису.
Аннотация к работе
Міністерство освіти й науки України Азовський морський інститут Одеської національної морської академії Кафедра природничо-наукових та гуманітарних дисциплінМистецтво іконопису прийшло на територію Київської Русі разом із християнством. Слово ікона походить від грецького "ейкон" - зображення, образ, наслідування.Адже у Давній Русі живопис був доступний усім. Християнство на Русі відзначило уже своє тисячоліття, але, зауважмо, що мистецтво іконопису має такі ж давні корені. Ікона виникла до зародження давньоруської культури й одержала широке поширення у всіх православних країнах. На Русі ж ікони зявилися в результаті місіонерської діяльності візантійської церкви в той період, коли значення церковного мистецтва сприймалося з особливою силою. Саме у Візантії у цей період процвітало церковне мистецтво, і саме в цей період навернена Русь одержала серед інших ікон, як зразок православного мистецтва, неперевершений шедевр - ікону Богоматері, названу згодом Владимирською.Ікона зявилася на Україну приблизно в 988 році. Спочатку були тільки привізні ікони, в основному, візантійські та грецькі, потім у міру розширення будівництва храмів виникали і поширювалися українськішколи іконопису, в основному при монастирях. Творцем київської школи іконопису вважають митрополита Іларіона, який виступив проти засилля візантійських греків в іконописній роботахна території Київської Русі. Розписана була вже тільки київськими майстрами, на відміну від більш ранніх святої Софії та Десятинної церкви для будівництва та розпису яких запрошувалися майстри з усього православного світу. Класична іконопис на Україну розвивалася відповідно до православних канонів (правда дошки бралися в основному липові), крім тогомалювалися ікони на склі (в основному на Західній Україні) і вишивалися на тканині.Утім ікона Володимирської Божої Матері вважається найстаршою сестрою серед сімнадцяти богородичних ікон, пошанованих у церковному православному календарі. Маючи розгалужені відносини і дружні звязки з різними країнами та містами, імператори Візантії, прагнучи поширити свій вплив через запровадження нової, християнської, релігії, посилають до інших земель грецьких митрополитів, єпископів, архітекторів, художників, ремісників, тобто "культуртрегерів широкого профілю". Перша монументальна культова споруда Київської Русі - Десятинна церква - була прикрашена фресками та іконами, привезеними з Візантії. Але якщо мозаїку та фресковий розпис ми можемо побачити й зараз, наприклад у соборі святої Софії, то ікон ХІ - початку XII століття збереглося вкрай мало. Церковна традиція відносить появу цієї ікони до І століття, вважаючи її автором апостола Луку, який був лікарем за своїм "фахом".У період Київської Русі відбувався бурхливий розвиток культури: самобутньої і неповторної. Із запровадженням християнства, на всі структурні елементи культури мала вплив візантійська культура, зокрема на храмобудівництво та іконопис. Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису. У Києво-Печерському Патерику міститься інформація про перших відомих іконописців Київської Русі - Алімпія та Григорія. Зокрема, наголошується на майстерності останнього, ніби «йому допомагали янголи»: він міг за кілька годин написати й позолотити образ (зазвичай на це витрачали кілька тижнів).