Розвиток комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. УДК 159.922:371.132 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРобота виконана на кафедрі психології Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Науковий керівник - кандидат психологічних наук, професор ДОЛИНСЬКА ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Інститут педагогіки і психології, завідувач кафедри практичної психології. кандидат психологічних наук, ТЕТЕРУК СВІТЛАНА ПЕТРІВНА, Академія праці та соціальних відносин, Федерації профспілок України, доцент кафедри іноземних мов. Захист відбудеться 19 березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Тому для спеціалістів, які займаються питаннями професійної підготовки студентів педагогічного ВНЗ, все більш актуальними стають психологічні дослідження саморегуляції довільної активності субєкта педагогічної праці, у яких важливе місце займає проблема розвитку комунікативної саморегуляції майбутніх учителів. У психолого-педагогічній літературі є достатньо досліджень, в яких розглядаються різні аспекти проблеми саморегуляції. Однак, незважаючи на багатоплановість психолого-педагогічних досліджень саморегуляції, проблема розвитку комунікативної саморегуляції у процесі підготовки майбутнього вчителя до педагогічного спілкування не була предметом спеціального дослідження. У психологічній проблематиці комунікативної саморегуляції практично відсутні фундаментальні дослідження, в яких розкривалися б психологічні механізми комунікативної саморегуляції у педагогічному спілкуванні. В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що: становлення комунікативної саморегуляції майбутнього вчителя впродовж навчання у вищому навчальному закладі відбувається переважно стихійно, нерівномірно і є недостатнім для реалізації цілей педагогічного спілкування; існує позитивний звязок між показниками рівнево-типологічних особливостей розвитку загальної саморегуляції майбутніх учителів та показниками розвитку якостей їх перцептивної, інтерактивної та комунікативної активності у структурі педагогічно-орієнтованого спілкування; існує позитивний звязок між показниками рівневого розвитку комунікативної саморегуляції та показниками розвитку їх комунікативної компетентності у педагогічно-орієнтованому спілкуванні; розвиток комунікативної саморегуляції буде ефективним за умов цілеспрямованого формування у майбутніх учителів активними методами навчання комплексів регулятивних умінь, що реалізують психологічні механізми комунікативної саморегуляції у педагогічно-орієнтованому спілкуванні.У першому розділі - “Теоретичні підходи до вивчення проблеми комунікативної саморегуляції” - дається аналітичний огляд вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури, присвяченої проблемі саморегуляції; вивчаються психологічні особливості педагогічного спілкування; розглядаються психолого-педагогічні дослідження проявів комунікативної саморегуляції у педагогічному спілкуванні. Використовуючи дослідження саморегуляції, здійснені у межах структурно-психологічного напрямку, ми визначили комунікативну саморегуляцію як системно організований процес внутрішньої психічної активності людини з ініціації, побудови, підтримки та управління різними видами та формами довільної комунікативної активності, спрямованої на досягнення цілей спілкування. Так, етап орієнтування у педагогічному спілкуванні забезпечують наступні психологічні механізми комунікативної саморегуляції: 1) постановка цілей (цілеутворення) у педагогічному спілкуванні; 2) моделювання субєктивно значущих умов педагогічного спілкування; 3) програмування виконавчих комунікативних дій у педагогічному спілкуванні. Етап контролю та оцінки досягнутих результатів у педагогічному спілкуванні забезпечують наступні психологічні механізми комунікативної саморегуляції: 1) контроль та оцінка результатів педагогічного спілкування; 2) прийняття рішення про корекцію системи комунікативної саморегуляції педагогічного спілкування; 3) самореабілітація після педагогічного спілкування. У другому розділі - “Комунікативна саморегуляція майбутніх учителів у педагогічно-орієнтованому спілкуванні” - представлено обґрунтування методів та конкретних методик, використаних для дослідження комунікативної та загальної саморегуляції у майбутніх учителів; наведено результати дослідження рівнів розвитку та динаміки загальної й комунікативної саморегуляції майбутніх учителів у процесі професійної підготовки; простежено звязок рівнево-типологічних особливостей розвитку загальної саморегуляції зі структурними компонентами педагогічно-орієнтованого спілкування у майбутніх учителів; виявлено звязок комунікативної саморегуляції та педагогічної комунікативної компетентності майбутніх учителів у педагогічно-орієнтованому спілкуванні.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ