Розвиток комунікативної компетентності у процесі професійної підготовки майбутніх працівників культурно-дозвіллєвої сфери - Статья

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ СФЕРИКомпетентнісний підхід [2] до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром навчальних закладів та одним із чинників модернізації змісту освіти, а міжнародні тенденції розвитку освіти засвідчують, що впровадження в педагогічну практику різних країн компе-тентнісної освіти сприяє здобуттю особистістю життєво важливих компетенцій, які саме і забезпечують майбутніх фахівців на ринку праці вмінням орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, сприяють подальшому здобуттю освіти. Актуальність даного дослідження визначається протиріччями, які сьогодні існують: між потребою суспільства в висококваліфікованих, творчо мислячих та комунікативних фахівцях у сфері науки і культури і недостатньою розробленістю теорії і методики формування комунікативної компетентності в процесі професійної підготовки; між необхідністю формування комунікативних навичок та умінь у майбутніх фахівців культурно-дозвіллєвої сфери та недостатнім рівнем розробки методичного забезпечення навчального процесу; між можливостями педагогічного процесу професійної підготовки в вузах культури і мистецтв у формуванні комунікативної компетентності та недостатнім використанням цих можливостей. У словнику української мови «компетенція» є похідним поняттям від «компетентності» та означає сферу застосування знань, умінь і навичок людини, а «компетентність» - семантично первинна категорія, що представляє їх інтеріоризовану (трансформовану в особистісний досвід) сукупність, систему, деякий «багаж» знань людини. Поняття «компетенція» розглядається як: сукупність, коло повноважень будь-якої установи або особистості; галузь, коло питань, у яких будь-хто добре обізнаний; коло питань, в яких особистість володіє знаннями, які необхідні для здійснення її діяльності; здатність особистості, яка володіє фундаментальними знаннями в певній галузі; здатність особистості, яка володіє компетенцією в близькій для неї соціально-значущій сфері діяльності; знання, уміння та навички, які дозволяють особистості ефективно функціонувати в певній діяльності. Виходячи з того, що іншомовна комунікативна компетенція є складним, системним утворенням, в її структурі можна виділити окремі компоненти: мовний, мовленнєвий, соціокультурний та інтер-культурний. а) мовний компонент (удосконалення знань з лексики, граматики, семантики, фонології), він формується настільки, наскільки це є необхідним для усної та письмової комунікації в рамках академічного та професійного середовища, що відповідає рівню володіння мовою студентів вищих навчальних закладів. б) мовленнєвий компонент (удосконалення умінь та навичок говоріння, аудіювання, письма, читання) - це вміння використовувати мовний матеріал для досягнення комунікативних, інформативних, когнітивних, сугестивних та інших цілей. в) мовленнєвий компонент, на наш погляд, передбачає володіння студентом багатством мовних засобів, нормами мовлення, стильовим і жанровим розмаїттям, формами мовлення (усною та письмовою), він забезпечує його можливістю безпомилково застосовувати мовний матеріал, добирати, відповідно до теми і мети висловлювання, стиль і жанр, лінгвістичні засоби і т. ін. в) соціокультурний компонент є тією складовою частиною іншомовної комунікативної компетенції, без якої іншомовне спілкування буде неефективним або взагалі не відбудеться. г) соціокультурний компонент сприяє більш усвідомленому оволодінню іноземною мовою як засобом спілкування, оскільки основними мотивами вивчення іноземної мови є: прагнення розширення світогляду, інтерес до культури народу - носія мови, країнознавчих і лінгвокраїнознавчих реалій країни, мова якої вивчається. д) інтер - культурний компонент.Все вище сказане дозволило зробити наступні висновки: • саме освіта закладає потенціал успіху у подальшій професійній діяльності фахівця, під час освітнього процесу формується комплекс необхідних знань і навичок, професійних установок, готовність до різних видів діяльності та до її ролевої структури; отже, саме освіта визначає рівень розвитку комунікативних здібностей та навичок, коригує та формує індивідуальність або особистісні риси майбутнього фахівця. • структура комунікативної компетентності студента вищого навчального закладу культурно-мистецького профілю включає такі важливі компетенції: іншомовна комунікативна компетенція; професійна компетенція; стратегічна та соціальна компетенції.