Проблема дослідження мовленнєвої діяльності. Загальні відомості про мовленнєву діяльність. Функції мови та їх реалізація у мовленні. Органи мовлення, їх функції. Взаємозв’язок мовлення та мислення. Розвиток комунікабельності у старших дошкільників.
Слово мовлення має три різних значення: а) мовлення як діяльність, мовлення як процес; Друге значення терміна «мовлення» - «мовлення як результат» - має синонім «текст», який може бути не тільки письмовим, а й усним. Мовлення також, в ідеалі, підкоряється нормі літературної мови, однак порушення норми є, оскільки мовлення на відміну від мови - індивідуальне. Однак існують відмінності: на рівні функцій: мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю); Уособлення понять мови як системи й мовлення як форми вияву елементів мови визначило як першопочаткову проблему співвідношення мови й мовлення.Мовлення в першому, процесуальному, значенні має синоніми: мовленнєва діяльність, мовленнєвий акт. Спілкування здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю); мовлення може бути зафіксоване в кодах - графічному, акустичному, думка фіксується тільки у внутрішньому коді особистості; мовлення - довільне, думка може бути і недовільною. Думка формулюється у мовленні (зовнішньому), і не тільки формулюється, а й формується в мовленні (внутрішньому), у мовних знакових системах. Теорія мовленнєвої діяльності досліджує мислення, що виявляється в аналізі аспектів, направлених на оперування значеннями, смислом, мислиннєвими кодами та кодовими переходами.
Вывод
Мовлення в першому, процесуальному, значенні має синоніми: мовленнєва діяльність, мовленнєвий акт. Мовлення - це спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією. Спілкування здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення ж - вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів.
Мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю); мовлення може бути зафіксоване в кодах - графічному, акустичному, думка фіксується тільки у внутрішньому коді особистості; мовлення - довільне, думка може бути і недовільною. Думка формулюється у мовленні (зовнішньому), і не тільки формулюється, а й формується в мовленні (внутрішньому), у мовних знакових системах. Теорія мовленнєвої діяльності досліджує мислення, що виявляється в аналізі аспектів, направлених на оперування значеннями, смислом, мислиннєвими кодами та кодовими переходами.
У процесі мовленнєвої діяльності, творення мовлення структурною одиницею прийнято вважати висловлення. Це одиниця мовленнєвого спілкування. Це така одиниця, яка має відносну самостійність, завершеність, містить в собі комунікативно-модальний аспект, інтонацію (в усному варіанті), невербальні засоби, доступна актуальному членуванню (тема-рема).
Термін «мовлення» позначає і процес мовлення, і результат мовленнєвої діяльності, т.т. текст - усний, письмовий або навіть мислиннєвий. Мовлення поділяється на зовнішнє і внутрішнє.
Так, як і у всіх інших формах психічної діяльності, ми повинні виділяти в мовленнєвій діяльності мотив, який її породжує, мету, якій вона підпорядковується, і завдання, яке виникає, якщо ця мета дається в певних умовах. Ми повинні виділяти в цій розгорнутій мовленнєвій діяльності й окремі етапи чи дії та операції, що виконують ці дії.
Мова - це фактор, що цементує націю, покликаний виявляти внутрішню своєрідність її психофізичної культури. Через ставлення до української мови виявляється ставлення народу до родовідної духовної культури, до свого минулого й майбутнього. Плекання духовності в широкому розуміння слова дає основу для розвитку мови. Народ, який творить рідною мовою, думає про майбутнє своєї нації.
Список литературы
1. Андрусів С. Страх перед мовою як психокомплекс сучасного українця // Сучасність. - 1995. - N 7-8.
2. Русанівський В. Єдиний мовно-образний простір українського менталітету // Мовознавство. - 1993. - No6.
3. Ткаченко Орест. Якщо держава хоче жити… (Про сучасну мовну ситуацію в Україні) // Урок української. - 2001. - N2.
4. Холодний М. Народ крізь призму мови // Київ. -1993. - No 9-10.
5. Ющук І. Мова нації - державна мова // Дніпро. -1995. - No 7-8.
6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М., 1966.
7. Ахутина Т.В. Порождение речи. - М., 1989.
8. Казарцева О.М. Культура речевого общения. - М., 1999.
9. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. - М., 1969.
10. Лингвистический энциклопедический словарь: Языкознание. - М., 1990.
11. Львов М.Р. Основы теории речи. - М., 2000.
12. Леонтьев А.А. Основы теории речевой деятельности. - М., 1974.
13. Супрун А.Е. Лекции по теории речевой деятельности. - Минск, 1996.
14. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М., 1985.
15. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М., 1997.
16. Лурия А.Р. Язык и сознание. - М., 1979.
17. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. - М., 1963.
