Розвиток комунікабельності у старших дошкільників - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 94
Проблема дослідження мовленнєвої діяльності. Загальні відомості про мовленнєву діяльність. Функції мови та їх реалізація у мовленні. Органи мовлення, їх функції. Взаємозв’язок мовлення та мислення. Розвиток комунікабельності у старших дошкільників.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:




Аннотация к работе
Слово мовлення має три різних значення: а) мовлення як діяльність, мовлення як процес; Друге значення терміна «мовлення» - «мовлення як результат» - має синонім «текст», який може бути не тільки письмовим, а й усним. Мовлення також, в ідеалі, підкоряється нормі літературної мови, однак порушення норми є, оскільки мовлення на відміну від мови - індивідуальне. Однак існують відмінності: на рівні функцій: мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю); Уособлення понять мови як системи й мовлення як форми вияву елементів мови визначило як першопочаткову проблему співвідношення мови й мовлення.Мовлення в першому, процесуальному, значенні має синоніми: мовленнєва діяльність, мовленнєвий акт. Спілкування здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю); мовлення може бути зафіксоване в кодах - графічному, акустичному, думка фіксується тільки у внутрішньому коді особистості; мовлення - довільне, думка може бути і недовільною. Думка формулюється у мовленні (зовнішньому), і не тільки формулюється, а й формується в мовленні (внутрішньому), у мовних знакових системах. Теорія мовленнєвої діяльності досліджує мислення, що виявляється в аналізі аспектів, направлених на оперування значеннями, смислом, мислиннєвими кодами та кодовими переходами.

Вывод
Мовлення в першому, процесуальному, значенні має синоніми: мовленнєва діяльність, мовленнєвий акт. Мовлення - це спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією. Спілкування здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків, які вивчає семіотика (міміка, жести, дотик). Мовлення ж - вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів.

Мовлення (зовнішнє) служить спілкуванню; думка (мислення) цієї функції не виконує (забезпечує інколи таємницю); мовлення може бути зафіксоване в кодах - графічному, акустичному, думка фіксується тільки у внутрішньому коді особистості; мовлення - довільне, думка може бути і недовільною. Думка формулюється у мовленні (зовнішньому), і не тільки формулюється, а й формується в мовленні (внутрішньому), у мовних знакових системах. Теорія мовленнєвої діяльності досліджує мислення, що виявляється в аналізі аспектів, направлених на оперування значеннями, смислом, мислиннєвими кодами та кодовими переходами.

У процесі мовленнєвої діяльності, творення мовлення структурною одиницею прийнято вважати висловлення. Це одиниця мовленнєвого спілкування. Це така одиниця, яка має відносну самостійність, завершеність, містить в собі комунікативно-модальний аспект, інтонацію (в усному варіанті), невербальні засоби, доступна актуальному членуванню (тема-рема).

Термін «мовлення» позначає і процес мовлення, і результат мовленнєвої діяльності, т.т. текст - усний, письмовий або навіть мислиннєвий. Мовлення поділяється на зовнішнє і внутрішнє.

Так, як і у всіх інших формах психічної діяльності, ми повинні виділяти в мовленнєвій діяльності мотив, який її породжує, мету, якій вона підпорядковується, і завдання, яке виникає, якщо ця мета дається в певних умовах. Ми повинні виділяти в цій розгорнутій мовленнєвій діяльності й окремі етапи чи дії та операції, що виконують ці дії.

Мова - це фактор, що цементує націю, покликаний виявляти внутрішню своєрідність її психофізичної культури. Через ставлення до української мови виявляється ставлення народу до родовідної духовної культури, до свого минулого й майбутнього. Плекання духовності в широкому розуміння слова дає основу для розвитку мови. Народ, який творить рідною мовою, думає про майбутнє своєї нації.

Список литературы
1. Андрусів С. Страх перед мовою як психокомплекс сучасного українця // Сучасність. - 1995. - N 7-8.

2. Русанівський В. Єдиний мовно-образний простір українського менталітету // Мовознавство. - 1993. - No6.

3. Ткаченко Орест. Якщо держава хоче жити… (Про сучасну мовну ситуацію в Україні) // Урок української. - 2001. - N2.

4. Холодний М. Народ крізь призму мови // Київ. -1993. - No 9-10.

5. Ющук І. Мова нації - державна мова // Дніпро. -1995. - No 7-8.

6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М., 1966.

7. Ахутина Т.В. Порождение речи. - М., 1989.

8. Казарцева О.М. Культура речевого общения. - М., 1999.

9. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. - М., 1969.

10. Лингвистический энциклопедический словарь: Языкознание. - М., 1990.

11. Львов М.Р. Основы теории речи. - М., 2000.

12. Леонтьев А.А. Основы теории речевой деятельности. - М., 1974.

13. Супрун А.Е. Лекции по теории речевой деятельности. - Минск, 1996.

14. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М., 1985.

15. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М., 1997.

16. Лурия А.Р. Язык и сознание. - М., 1979.

17. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. - М., 1963.

18. Горелов И.Н. Коммуникация // Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990.

19. Жинкин Н.И. Язык. Речь. Творчество // Избранные труды. - М., 1998.

20. Жинкин Н.И. Механизмы речи. - М., 1979.

21. Выготский Л.С. Мышление и речь // Собрание сочинений: В 6 т. - Т.2. - М., 1982.

22. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М., 1982.

23. Супрун А.Е. Лекции по теории речевой деятельности. - Минск, 1996.

24. Горелов И.Н. Вопросы теории речевой деятельности. - Таллинн, 1997.

24. Панфилов В.З. Взаимоотношение языка и мышления. - М., 1987.

25. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. - К., 1998.

26. Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопросы языкозн. -1964. - No6. - С. 26-28.

27. Кодухов В.И. Методология науки и методы лингвистического исследования // Вопросы общего языкозн. - Л., 1967.

28. Новое в зарубежной лингвистике. Теория речевых актов. - М., 1986.

29. Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление. - М., 1968.

30. Сорокин В.Н. Теория речеобразования. - М., 1985.

31. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. - Л., 1972.

32. Скворцов Л.И. Теоретические основы культуры речи. - М., 1980.

33. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. - М., 1969.

34. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів, 1990.

35. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. - К., 1998.

36. Ахманова О.С., Мельчук Н.А., Падучева Е.В., Фрумкина Р.М. О точных методах исследования языка. - М., 1961.

Размещено на .ru

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?