Занепад класичної освіти в західних регіонах України під владою різних держав у XIX – першій половині ХХ ст. Формування ліцейно-гімназійної, університетської освіти в різні історичні періоди. Характер взаємозв’язків між різними типами навчальних закладів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукДисертацію присвячено розгляду історико-педагогічних аспектів розвитку класичної освіти на теренах чотирьох західноукраїнських регіонів - Галичини, Буковини, Закарпаття і Волині протягом їх перебування під владою різних держав і під час короткого періоду державності в часи Західноукраїнської Народної Республіки. Виявлено основні тенденції та особливості розвитку трьох взаємозвязаних типів закладів класичної освіти - гімназій, ліцеїв та університетів, які діяли на західноукраїнських землях у ХІХ - першій пол. Значна увага приділяється політичним та соціокультурним умовам, які впливали на формування української класичної освіти в різних регіонах, і ролі в цьому процесі прогресивної української інтелігенції та духовенства. Центральне місце в роботі займає аналіз змісту класичної освіти, виявлення причин і сутності шкільних реформ.У наш час поряд з такими важливими чинниками розвитку суспільства, як економіка й політика, пріоритетного значення набуває освіта. Такими важливими питаннями є, зокрема, формування суспільного мислення на основі ціннісного ставлення до освіти, а також виховання нового покоління національної інтелектуальної еліти, якій по праву будуть належати функції та статус духовного провідника Української держави. Про це, зокрема, йдеться в законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту” у програмах “Діти України”, “Творча обдарованість”, у Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття). Окремі аспекти цієї широкої проблеми вивчалися такими відомими сучасними дослідниками історії розвитку школи, освіти і педагогічної думки в Україні та за кордоном, як А.М. Методи дослідження: пошуково-бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних і музейних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань, класифікація та систематизація літературних джерел з метою виявлення опорної джерельної бази й обєктивних даних, що стосуються діяльності українських класичних шкіл у різних західноукраїнських регіонах; контент-аналіз архівних документів і матеріалів, історико-педагогічний, порівняльний та статистичний аналіз фактів і явищ, їх синтез для дослідження еволюції змісту класично-гімназійної освіти, встановлення загальних особливостей та регіональної специфіки розвитку теорії та практики середньої й вищої освіти, розуміння динаміки розвитку нормативно-правової бази в галузі освіти; вивчення шкільної документації (навчальних планів, програм, підручників, класних журналів окремих гімназій та ліцеїв) з метою виявлення особливостей дидактичних систем різнотипних закладів класичної освіти; інтерпретація та узагальнення опрацьованих матеріалів для формулювання висновків, рекомендацій та для визначення шляхів подальшого розвитку класичної освіти в Україні.Виходячи з цього, класичну освіту, що до початку ХХ ст. була провідним напрямом загальної освіти, а в наш час репрезентована гімназіями та ліцеями гуманітарно-класичного спрямування, сьогодні доцільно розглядати у двох аспектах: як історико-педагогічну та як сучасну дидактичну проблему. Здобуття Україною незалежності, реформа її шкільної системи й політики та відродження традиційних для рідномовної освіти елітарних навчальних закладів - гімназій і ліцеїв, сприяли помітному посиленню інтересу до історії національного шкільництва як в Україні (А. Однак у 60-70-ті роки вченим було неможливо обєктивно висвітлити і науково інтерпретувати історико-педагогічні явища, повязані з національно-культурним відродженням українців та роллю в цьому процесі прогресивної громадськості й греко-католицького духовенства. З цих причин у п.1.2 грунтовно аналізуються: вплив різних видів мистецтва (живопис, скульптура, архітектура, музика, театр, гімнастика, риторика, література тощо) на формування класичного ідеалу освіченості; роль у цьому процесі античної науки, в основі якої знаходилися “7 вільних мистецтв”, а також вплив різних філософських систем античності на формування змісту діяльності грецьких гімнасіїв (Академії, Лікею, Кіносарга та ін.), вищих філософських шкіл, науково-освітніх центрів (Мусейон, Атенеум), афінської ефебії епохи еллінізму, риторських шкіл у Римі тощо. В епоху Середньовіччя школи перебували під безпосереднім патронатом Церкви: навчальні заклади, здебільшого, засновувалися саме нею, у коледжах та університетах теологію викладали представники чернечих орденів, зміст освіти та виховання мав релігійний характер, що вплинуло також і на зміну акцентів при вивченні семи вільних мистецтв.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в обгрунтуванні теоретичних засад та історико-культурних витоків класичної освіти, у встановленні закономірностей та організаційно-дидактичних особливостей розвитку ступеневої класичної освіти на західноукраїнських землях у ХІХ - першій половині ХХ ст.