Аналіз христологічних концепцій апостольських Отців, які мали суперечливі моменти в формальному відображенні та сформували христологічний погляд на Христа як на єдину особу Боголюдини, яка поєднала Божественну та людську природу в іпостасну єдність.
Аннотация к работе
РОЗВИТОК ХРИСТОЛОГІЧНИХ УЯВЛЕНЬ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ АПОСТОЛЬСЬКИХ ОТЦІВЗважаючи, що секуляризаційні тенденції, які потенційно можуть знайти придатний грунт для свого поширення на теренах демократичної України, у наш час актуальною постає проблема внутрішньої єдності християнства, без якої неможливий духовний розвиток людини із чітко визначеною системою смисложитгєвих координат. Важливо зазначити, що більшість дослідників під час аналізу христології апостольських Отців надає перевагу історичному розвитку христологічної доктрини або послуговується розбором семантики христологічної терміносистеми, вибудовуючи на їх основі історичну лінію. Гностики вважали, що між божественним Христом (еоном) та людиною Ісусом був лише зовнішній звязок, протиставляючи дві природи Христа: божественну (Христос) і людську (Ісус). Христологія «Послання» позначає вічність та божество Ісуса Христа, Який «є Господом всієї вселеної, Якому раніше створення світу Отець говорив: «Створімо людину за образом і за подобою Нашою»» (5:6). Він вважає: «Не Син Людський, а Син Божий зявився в прообразі і в плоті для того, щоб люди могли врятуватися» [6, с.