Розвиток категорій іменника в англійській мові - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 87
Особливості розвитку категорій іменника в індоєвропейській мові-основі, їх морфологічний та синтаксичний характер. Категорії іменника в давніх та сучасних германських мовах. Особливості розвитку категорії роду, числа, відмінка в англійській мові.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:




Аннотация к работе
Зрозуміло, що поряд із змінами в історії суспільства змінюється і мова. Ще в глибокій старовині люди звертали увагу на те, що слова, якими вони користувалися у своїй рідній мові, ведуть себе в мові по-різному. Для дослідження цікавим є процес становлення категорій певної частини мови, як утворювалися та змінювалися категорії певної частини мови, у даному випадку іменника, у давніх та сучасних германських мовах. Кожний період розвитку мови мав свої особливості, під впливом яких відбувалися зміни в морфології, наприклад у категоріях самостійної частини мови. Поява нового у мові завжди базується на явищах, що існували раніше, а розвиток нового явища відбувається в тісному звязку та залежності з розвитком інших явищ мови.Існує сім груп живих індоєвропейських мов і три окремі мови, до яких належать також відомі з історії близькоспоріднені з ними мертві мови, що були попередніми етапами розвитку сучасних мов або належали до відповідних груп як самостійні мови. Та у деяких мовах іменна система категорії була простою. Щодо частин мови, то у індоєвропейській мові-основі виділяють: іменник, дієслово, займенник, числівник, прислівник, а також різного роду частки, прийменники, післяйменники і преверби. Формальне розходження між іменником і прикметником полягало в тому, що прикметник міг змінюватися за родами, а іменник розрізнявся за родами. Суфікс оформлював основу та визначав підклас імені, Закінчення приєднувалося до основи та було показником граматичних категорій роду, числа та відмінка.Іменник у давньогерманських мовах мав морфологічні категорії роду, числа і відмінка. Іменники поділялися за трьома родами: чоловічий, жіночий та середній, але належність до певного роду не була яскраво вираженою. У сучасних скандинавських та англійській мовах граматичну категорію роду повністю втрачено, в німецькій, навпаки, збереглися усі три роди, належність до яких можна визначити за допомогою артиклів (der - чоловічий рід, die - жіночий рід, das - середній рід). На сьогодні відомо те, що зменшення кількості відмінків відбувалося у звязку з тим, що один відмінок витіснив інший або обидва відмінки зберігалися але зрештою збігалися в результаті закінчень. Перебудов відмінювання означеного артикля, форми якого перестали розрізнятися за родами, сприяла остаточній втраті категорії роду в англійській мові.Морфологічна будова індоєвропейської прамови реконструюється на основі давніх індоєвропейських мов - насамперед, давньоіндійської і давньогрецької. Щодо частин мови, то у індоєвропейській мові-основі виділяють: іменник, дієслово, займенник, числівник, прислівник, а також різного роду частки, прийменники, післяйменники і преверби. Інакше кажучи, іменник виступав і в ролі іменника, й у ролі прикметника. Іменник характеризувався наявністю трьох категорій: роду. Іменники в індоєвропейській мові-основі поділялися на дві групи - з основами на голосний і з основами на приголосний.Погляди дослідників на цю тему не завжди співпадають: одні намагаються довести, що у сучасній англійській мові граматичної категорії роду як такої не існує, інші ж вважають, що у ході свого розвитку категорія роду іменника перейшла із розряду граматичних у розряд лексико-граматичних. Для цього ми розглянули категорію роду іменника у діахронії, способи її вираження на різних етапах розвитку англійської мови, особливості категорії роду в сучасній англійській мові. Роди іменника були мало повязані із значенням слова: іменник hand (рука) був жіночого роду, fot (нога) - чоловічого роду, wif (жінка) - середнього роду та інші. Протягом середньоанглійского періоду поступово було досягнуто такого стану категорії роду у іменників, при якому відмінність за формою існує тільки між родовим відмінком однини і рештою відмінками, а також між множиною і одниною, тобто відбулася втрата флексій, які вказували на роди іменників. А остаточній втраті категорії роду в англійській мові сприяла перебудова відмінювання означеного артикля, форми якого перестали розрізнятися за родами.Новий формальний маркер числа міг уживатися з будь-якими іменниками, що мають форми однини та множини. В момент розпаду вона мала форми трьох різних родів (чоловічого, середнього і жіночого), а також трьох різних чисел (однини, двоїни і множини) для іменника та дієслова. Іменники в сучасній англійській мові утворюють множину шляхом додавання до форми однини закінчення - s, що вимовляється як [z] після дзвінких приголосних і після голосних і як [s] після глухих приголосних, наприклад: hand - hands, machine - machines. Отже, в давньоанглійській мові існувала однина, двоїна та множина, але у процесі розвитку мови двоїна зникла. У давньоанглійській мові була розвинена система словозмінних форм: іменники мали розвинену систему відмінювання і категорію граматичного роду, прикметники узгоджувалися з іменниками в роді, числі і відмінку.Іменник в усі періоди розвитку англійської мови посідав центральнее місце, а його категорії були причиною дискусій багатьох вчених.

План
ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи дослідження особливостей розвитку категорій іменника

1.1 Особливості іменника та його категорій іменника в індоєвропейській мові-основі

1.2 Категорії іменника в давніх та сучасних германських мовах

Висновки до Розділу I

Розділ II. Розвиток категорій іменника в англійській мові

2.1 Особливості розвитку категорії роду

2.2 Особливості розвитку категорії числа

2.3 Особливості розвитку категорії відмінка

Висновки до Розділу II

Список використаної літератури

ДОДАТКИ

Вывод
Індоєвропейські мови утворюють одну з найбільших мовних сімей у світі. Морфологічна будова індоєвропейської прамови реконструюється на основі давніх індоєвропейських мов - насамперед, давньоіндійської і давньогрецької. Ці й інші давні індоєвропейські мови мали дуже складну морфологічну систему. Щодо частин мови, то у індоєвропейській мові-основі виділяють: іменник, дієслово, займенник, числівник, прислівник, а також різного роду частки, прийменники, післяйменники і преверби.

Іменник - це частина мови, яка являла собою семантично й формально майже нерозчленоване ціле з функціями позначення предмета та його ознак. Інакше кажучи, іменник виступав і в ролі іменника, й у ролі прикметника.

Для індоєвропейських іменників реконструюють трикомпонентну структуру, яка складалася з кореня, осново творчого суфікса та флексії (закінчення). Іменник характеризувався наявністю трьох категорій: роду. Числа та відмінка.

Поділу іменників за родами передував поділ за категоріями живі та неживі предмети. Категорія істоти та неістоти повязана з виникненням чоловічого та середнього родів, а речей - середнього.

Іменники в індоєвропейській мові-основі поділялися на дві групи - з основами на голосний і з основами на приголосний. У залежності від суфікса основи іменника поділяли на класи.

Відмінок - це граматична категорія, що служить для вираження звязку між предметами. В індоєвропейській мові-основі виділяють вісім відмінків: номінатив, генетив, аблатив, датив, локатив, інструменталіс, акузатив, а також локатив. Кожен відмінок мав своє значення.

У мові-основі розрізняли три числа: однину, множину і двоїну, яка поступово зникає.

Усі германські мови поділяються на три підгрупи: західну, північну та східну. До давніх германських мов належать готська, давньоанглійська, давньоверхньонімецька, давньосаксонська, давньофризька та інші. До сучасних германських мов належать західногерманські й скандинавські мови, оскільки всі східногерманські мови вимерли. Особливо широке поширення отримала англійська мова, що використовується в колишніх британських колоніях як друга державна мова.

Іменник у давньогерманських мовах мав морфологічні категорії роду, числа і відмінка. Іменники поділялися за трьома родами: чоловічий, жіночий та середній, але належність до певного роду не була яскраво вираженою. Це була швидше граматична категорія, ніж лексична. Щодо категорії числа,то розрізняли однину та множину. Система відмінків зменшилася з восьми до шести.

Давня система відмінювання германського іменника поступово зникла в більшості германських мов. Причиною цьому стало спрощення морфологічної структури слова. Так, в англійській мові, а саме в середньоанглійській, відбувається поступовий перехід до відмінкової системи, в якій розрізняють два відмінки - називний та родовий.

Проаналізувавши деякі особливості сучасних германських мов, можна зробити висновок, що іменник характеризується існуванням двох відмінків (називного та родового) та двох категорій числа - однини та множини, у більшості мов лише два роди (загальний та середній).

Отже, морфологічна структура слова в давніх германських мовах перетворюється на двокомпонентну. У давніх та сучасних германських мовах зберігаються такі категорії іменника, як рід, число та відмінок.Іменник в усі періоди розвитку англійської мови посідав центральнее місце, а його категорії були причиною дискусій багатьох вчених. У системі іменника чітко виражаються категорії роду, числа та відмінка.

Проблема ідентифікації роду іменника в англійській мові впродовж багатьох десятиліть залишається обєктом пильної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. У нашому дослідженні ми розглядаємо вияв родових маркерів у назвах англомовних прозових творів. Для цього ми розглянули категорію роду іменника у діахронії, способи її вираження на різних етапах розвитку англійської мови, особливості категорії роду в сучасній англійській мові.

Список литературы
1. Алексєєва І.О. Курс теоретичної граматики сучасної англійської мови: навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2007. - 328 с.

2. Аракін В.Д. Історія англійської мови: Навчальний посібник. - М.: "Фізматліт", 2001. - 272 с.

3. Андрушенко О. Ю. вступ до германського мовознавства: навчальний посібник. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2010. - 176 с.

4. Арсеньева М.Г. Введение в германскую филологию/ М.Г. Арсеньева, Г.П. Балашова, В.П. Берков, Л.И. Соловьева. - М.: ГИС, 2003.

5. Бруннер К. История английского языка. Том II. - М.: Изд-во иностранной литры, 1956. - 380 с.

6. Вейхман Г. А. Новое в граматтике современного английского язика: Учеб. пособие для вузов/Г. А. Вейхман - 2-е изд., дополн. и испр. - М.: ООО «Издательство Астрель», 2002. - 544 с.

7. Верба Л.Г. Історія англійської мови. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - 304 с.

8. Жлуктенко Ю.О.,Яворська Т.А. Вступ до германського мовознавства. - К.: Вища школа, 1986. - 278 с.

9. Иванова И.П., Чахоян Л.П., Беляева Т.М. История английского язика. Учебник. Хрестоматия. Словарь. - М.: Изд-во «Лань», 2002. - 512 с.

10. Ильиш Б.А. История английского язика. - К.: Изд-во «Высшая школа», 1968. - 420 с.

11. Костюченко Ю.П. Історія англійської мови. - 2-ге вид., доповн. - К.: Державне учбово-педаг. вид-во «Радянська школа», 1963. - 368 с.

12. Лалаянц И.Э. О проявлении категории рода у некоторых существительных в современном английском языке / И.Э. Лалаянц. // Иностр. яз. в шк., 1988. - № 4. - с. 102-110

13. Левицький В.В. Основи германістики. - Вінниця: Нова Книга, 2008. - 528 с.

14. Плоткін В.Я. Строй англійської мови: Навчальний посібник для інститутів і факультетів іноземних мов - М.: Вища школа, 1989. - 239 с.

15. Расторгуева Т.А. История английского языка: Учебник. - 2-е изд. - М.: ООО «издательство Астрель», 2002. - 352 с. - На английском языке.

16. Расторгуева Т.А. Очерки по исторической грамматике английского языка: Учеб. пособ. для ин-тов и фак. иностр. яз. - М.: Высш. шк., 1989. - 160 с.

17. Самочорнова О.А. Логіко-граматична категорія кількості та лексичні засоби її вираження в сучасній англійській мові.//Вісник ЖДУ імені Івана Франка. - 2007. - №34. - с. 185-188.

18. Смирницкий А.И. История английского языка. (Сред. и новый период). Курс лекций. / А.И. Смирницкий. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1965. - 138 с.

19. Смирницкий А.И. Морфология английского языка. - М.: Изд-во литературы на иностранных языках, 1959. - 405 с.

20. Тимпко Л.А. Род как историческая и социо-лингвистическая категория. / Л.А. Тимпко. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. - 46 с.

21. Ярцева В. Н. Историческая морфология английского языка. - М.: Изд-во Академии наук СССР, 1960. - 152 с.

22. Allen C. Case Marking and Reanalysis. Grammatical Relations from Old to Early Modern English. - Oxford: OUP, 1999.

23. Khaimovich B.S. A Short Outline of the History of English. - K.: High School, 1975. - 80 p.

24. Shakhrai O. The ABC of English Historical Grammar. - K., 1971. - 160 p.

25. Sweet H.A. Short Historical English Grammar. - Cambridge: CUP, 2001.

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?