Розвиток кіно - Реферат

Класична теорія кіно забезпечує структурний каркас, який заповнюється традиційними питаннями технології, оповіді, кінематографічного коду, образу, жанру, субєктивності та авторства. Кінематографія (від грец. род., рух, писати, зображати) - це галузь культури та економіки, що обєднує всі види професійної діяльності, повязаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-наукову роботу (див. кінознавство). У свою чергу кінематографію можуть називати кіномистецтво, кінематограф, зрідка сінематограф чи сінематографія (фр. cinematographe). Попри це, критики мають значний вплив на фільми, особливо у комерційних жанрах - бойовиках, жахах, комедіях тощо. Короткий огляд та більш детальний опис фільму складають переважну більшість кінорецензій і мають великий вплив на людей, коли ті вирішують, який фільм подивитись.Брати Люмєр бачили, яким успішним став їхній винахід у Франції, тому стали подорожувати іншими країнами, показуючи фільми як для еліти, так і для мас. У кожній країні вони, як правило, додавали нові місцеві сцени до свого каталогу і дуже швидко знаходили місцевих антрепренерів у різних країнах Європи, що купували їхнє обладнання і фільми, займалися експортом та імпортом. Театри та компанії формувались спеціально з метою виробляти і розповсюджувати фільми, поступово сформувався культ кіноакторів, що ставали знаменитостями, незалежними від компаній. Також фільми почали використовуватись у освіті, замість (або додатково) лекцій та підручників. Визначення ширини плівки та формату зображення у рулоні мають багату історію, але сьогодні більшість комерційних фільмів все ще знімаються на 35-міліметровій плівці.Кіно існує більше століття, проте це не довго, якщо порівнювати з іншими видами мистецтва, такими як скульптура чи живопис. Більшість вірять, що кіно стане довготривалою формою мистецтва, оскільки кінокартини апелюють до різних людських почуттів. За виключенням соціальних норм і культурних відмінностей, все ще існує багато спільного між театральними пєсами усіх часів і сьогоднішніми фільмами. Причина існування кіно полягає в тому, що люди досі прагнуть пригод, захоплення, гумору, ризику та емоційних змін. Кіно забезпечує їм доступний і потужний шлях.Цей фоліант має назву «Reel Black Talk: a sourcebook of 50 American filmmakers» («Чорні» говорять про кіно: 50 невигаданих історій про американських кінорежисерів») із передмовою професора Джорджа Гіла (George Hill). Фактично, цю книжку можна поділити на два великі блоки: частину, в якій ідеться про біографії афро-американських продюсерів у кіноіндустрії та видатних режисерів; і частину, в якій подано інтервю зі знаними афро-американськими режисерами, сценаристами (наприкінці книжки, як і після кожного окремого розділу, читачі мають чудову можливість познайомитися із докладною бібліографією, це, зокрема, орієнтовано на фахівців, які планують «реанімувати» в очах США і світу незнаний материк «чорного» кіно). Правда, щоби все ж таки довести адекватність і доцільність свого вибору, на початку книжки автор наводить своєрідну діаграму, яка показує те, що в цій книзі використано 27 інтервю (54% від загального матеріалу), представлено 7 режисерів-жінок (14%), режисерів історичного жанру - 6 (12%), авторів художніх фільмів - 20 (40%), представників жанру «попурі» - 9 (18%), документалістів представлено девятьма іменами (18%), анімаціоністів - 2 (4%), з режисерів-експерименталістів - лише одне імя (2%)… Але все ж таки не буду обтяжувати читачів зайвими цифрами і відсотками. Рецензована книжка розгортає перед читачем, незалежно від країни й етнічної належності, доволі цікаву панораму історії «чорного» кіно в Америці, висвітлюючи як усесвітньо відомі імена, так і відкриваючи нові з-поміж тих, хто залишився за бортом мультифінансової голівудської кіноімперії. Мені ж ідеться про те, що книжка «Reel Black Talk» - це спроба альтернативного, якщо хочете, постколоніального прочитання історії становлення кіно в США, спроба показати, що, крім канонізованого «білого» мейнстриму, існує величезний корпус імен і біографій, за якими - не менш цікаві акценти історії та іронії долі, тільки от ми про них майже нічого не знаємо, а ці імена вартують, щоби про них почули у світі.За шість років померли чотири актори, повязані з серією «Полтергейст». 53-річний Уїлл Семпсон, який зіграв медика, проводив на знімальному майданчику обряд вигнання диявола, помер роком пізніше від ниркової недостатності. На зйомках «Ворона» сталося чимало інцидентів, зокрема пожеж і нещасних випадків, проте смерть Лі-він загинув за вісім днів до закінчення зйомок - почали пояснювати «сімейним прокляттям». У ході зйомок телесеріалу-продовження через дивний збіг обставини загинув досвідчений постановник трюків Марк Акерстрім - йому в голову потрапили уламки, відкинуті вибухом. Прокляття торкнулося й смерті Джона Леннона - Менсон і його послідовники називали свої вбивства «Helter Skelter» за однойменною піснею Beatles, а Леннон загинув біля житлового будинку «Дакота» в Нью-Й

План

1. Теорія кіно

2. Особливості кіно

3. Історія кіно

4. Історія афро-американського кіно

5. Цікаве про кіно. Десятка проклятих фільмів Голівуду

Використані джерела

1. Теорія кіно

1. Кінематографія.

2. Кіно України: чотириста ударів. Історія українського кіно. Погляд з ХХІ століття.

3. Кафедра кінознавства.

4. Десятка проклятих фільмів Голівуду.

5. Американський «чорний» кінематограф»: без табу. http://litakcent.com/