Нові підходи щодо типізації фермерських господарств, зокрема їх поділу залежно від стану й перспектив розвитку на динамічні, традиційні, стагнаційні і банкрутуючі. Обґрунтування стратегії диверсифікації їх діяльності та розширення інтеграційних зв’язків.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТУ роботі подано теоретико-методологічне обґрунтування та пропозиції щодо основних напрямів розвитку фермерства в приміській зоні. На основі аналізу наукових джерел запропоновано нові підходи щодо типізації фермерських господарств, зокрема їх поділу залежно від стану й перспектив розвитку на динамічні, традиційні (здатні до розвитку), стагнаційні і банкрутуючі. Визначено основні тенденції, особливості та детермінанти розвитку фермерських господарств приміської зони, їх ресурсного потенціалу, встановлено основні чинники ефективного їх функціонування, визначено систему ключових чинників успіху фермерських господарств та рівень їх досягнення різними за розмірами господарствами. Визначено стратегічні цілі, запропоновано методичні підходи та стратегії розвитку фермерських господарств залежно від їх розмірів, типів розвитку та позиції на ринку, обґрунтовано стратегії диверсифікації діяльності фермерських господарств та розширення інтеграційних звязків. На основании анализа научных источников предложены новые подходы типизации фермерских хозяйств, в частности их деление в зависимости от состояния и перспектив развития на динамические, традиционные (способные к развитию), стагнационные и обанкрочивающиеся.Перехід економіки України до ринкових відносин у сфері сільського господарства спричинив необхідність нового підходу до оцінки стану й вирішення проблеми підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств приміської зони, основним завданням яких традиційно вважалося забезпечення населення міста малотранспортабельними продуктами сільського господарства. Саме внаслідок трансформаційних процесів у вітчизняній аграрній економіці зявилася така нова організаційно-правова форма господарювання, як фермерські господарства. Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у встановленні сутності фермерських господарств, закономірностей їх виникнення, становлення й розвитку та відображена у наукових звітах кафедр статистики і аналізу та фінансів і кредиту Львівського НАУ. Для досягнення мети дослідження в процесі його проведення використано сукупність методів: статистичні (для встановлення динамічних закономірностей - ряди динаміки, закономірностей взаємозвязку і залежностей розвитку фермерських господарств - кореляційно-регресійного аналізу, закономірностей їх розподілу і структурних змін - групування, відносних та середніх величин), стратегічного аналізу - для опрацювання стратегій розвитку фермерства на перспективу, системно-структурний та абстрактно-логічний методи - для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків та формування висновків, експертних оцінок - для визначення проблемних аспектів дослідження та перспектив розвитку фермерства. Інформаційно-нормативною базою дослідження та обґрунтування висновків і розробки рекомендацій стали чинні законодавчі та нормативно-правові акти, постанови уряду країни з питань здійснення аграрної реформи та регулювання ринкових відносин, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Асоціації фермерів та дрібних землевласників Львівської області, Головного управління статистики у Львівській області, статистично-бухгалтерська звітність фермерських господарств, довідково-нормативні матеріали і наукова література з теми дослідження, матеріали наукових конференцій, рекомендації науково-дослідних установ щодо розвитку сільського господарства і села, монографічні та періодичні видання, результати анкетних обстежень фермерських господарств, особисті спостереження автора.У першому розділі - “Теоретичні та методологічні основи дослідження фермерських господарств” - розглядаються передумови виникнення фермерства, сутність фермерських господарств, їх типізація та методологічні підходи до дослідження. Фермерське господарство доцільно визначати як організаційно-економічну форму підприємництва, самостійний рівноправний господарський субєкт економічної системи, наділений правами юридичної особи, організований окремим громадянином, членами його сімї чи групою громадян, які використовують власні і залучені ресурси, займаються виробництвом товарної сільськогосподарської продукції, її реалізацією чи переробкою. Доцільно розглядати водночас і призначення цієї продукції, характер і структуру власності господарства, робочої сили і її відношення до власності господарства, а також логіку, раціональність, на яких це господарство функціонує. Основні критерії ідентифікації названих типів фермерських господарств, що може бути використано і стосовно інших організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві, подано в табл. Особливістю приміської зони є вища концентрація фермерських господарств з розрахунку на одиницю площі, більша кількість фермерів серед сільського населення зони, вища зайнятість у фермерстві, значно більша питома вага угідь у користуванні фермерів порівняно з іншими зонами Львівської області (табл.