Розвиток фінансово-економічної термінології - Курсовая работа

У звязку з набуттям українською мовою на початку 90-х років ХХ ст. державного статусу виникла нагальна потреба подальшої розбудови власне української термінології, стандартизації наявних у ній одиниць і вивчення умов їх функціонування в різних мовних ситуаціях.[3.5.] Питання теоретичних проблем термінознавства, походження та розвитку окремих терміносистем, особливостей функціонування термінів розглядалися у працях Г.О. Новітні вітчизняні теоретичні дослідження представлено в розробках Комітету наукової термінології при НАНУ, відділу термінології Інституту української мови НАНУ, працях Т.І. Необхідність детального вивчення української термінолексики зумовлюється тим, що, по-перше, сучасна вітчизняна термінологія є ще не досить глибоко досліджена, по-друге, існує потреба багатоаспектного аналізу всіх складників лексичної системи української мови, дослідження особливостей їх структури, взаємозвязків та функціонування. Дослідження саме такого типу є позитивною тенденцією для всієї термінології в цілому, оскільки найменш вивченою залишається саме проблема функціонування фінансово економічних термінів у текстах різного типу (у нашому випадку - це особливості їх вживання в публіцистичних текстах).Процес подальшого становлення лексики зумовлених економічними і торговельними відносинами, здійснювався переважно на базі тих елементів, які українська мова успадкувала з прасловянської. На позначення місця торгівлі використовували найчастіше два слова: торг і ринок, пізніше - ярмарок. Звичайно також поряд із уведеними номенами були створені вирази на означення гарантії та гарантів від можливого порушення попередніх торгових угод між сторонами та назви різних закладних операцій: завъски поставити «заплатити, дати заставу, заклад, завдаток», заставит, заложити «віддати в заставу», залог, застава, зарука «застава, заставлені речі», заставу визволити «викупити заставлені речі» та ін. Стосовно засобу вираження відносин грошових зобовязань кредитування та його умови, орендування, грошові розрахунки тощо широко вживалися наступні лексичні одиниці: лихва «процент від позичених грошей», «заняття лихварством», позиченіє, позиченьє, позичьє «позика, позичений предмет», позичити, позичати «надати в кредит що-небудь», лихва примножила «збільшилися проценти за позику», долгь «борг, боргове зобовязання», винен, виноватъ, виноватиї, виновати, должен «зобовязаний сплатити борг кому-небудь», поплаток «грошовий податок», поплати, окупъ «викуп», личба «рахунок, а також платіжна вартість грошової одиниці», личити «рахувати, а також вираховувати», дати лихву «дати фінансовий звіт», висумовати «вирахувати», наложити «витратити» тощо. Таким чином, крім основного слова торговати в текстах фіксуються слова приторгувати «мати додатковий прибуток від торгівлі», сторгувати, спродать, випродати, купчити «займатися торгівлею», описові конструкції типу: торгом се обиходити «торгувати», також зявляються нові утворення з різною семантикою, які вживалися у сфері торгівлі та близькій до неї галузі: закуплене «купівля», перекупницьтво «торгівля», прикуп «куплені речі».Терміни виникають у професійному середовищі і вживаються лише у термінній функції. Для створення нового терміна можуть бути використані різні мовні засоби, а вибір оптимального способу номінації - складний процес: його визначають обєктивні та субєктивні моменти, зовнішні та внутрішні чинники. Терміни, як і інші пласти лексики, можуть виникати на базі наявних слів і коренів літературної та діалектної лексики. До складу власне української термінології зараховують не лише номінації, утворені від питомих твірних основ, а й слова, утворені за допомогою українських афіксів від запозичених твірних основ. Наприклад, терміни кредит (лат.), біржа (нім.), реклама (фр.) - запозичені з указаних мов, але похідні від них терміни: кредитування, біржовий, рекламувати та багато інших є власне українськими.Одним із найзначніших джерел збагачення української термінології є морфологічний спосіб творення, суть якого полягає в поєднанні афіксальних морфем з мотивованою основою слова. Установлено, що морфологічний способом утворено 34,3% сучасних економічних термінів. Виявлено, що в аналізованій терміносистемі спеціалізованими є суфікси:-н,-ик,-альник,-ор,-ч,-ач/-яч для називання осіб як виконавців певної дії: заступник, споживач;-ець,-ант/-янт,-ент - як носіїв процесуальної ознаки: спекулянт, покупець;-іст/-ист, що різняться за сферою занять: карєрист, рекламіст. Багатозначними є суфікси:-ер/-єр (беруть участь у творенні назв осіб за характером виконуваної роботи; за фахом; за обєктом, знаряддям або за місцем діяльності; за становищем у суспільстві: фермер, мільярдер),-енці(я),-аці(я)/-яці(я),-ці(я) (приєднуються до основи дієслова і беруть участь у творенні іменників та називають узагальнену дію або результат дії, предмети, субєкти: адміністрація, кваліфікація),-анн(я),-енн(я),-інн(я) (беруть участь у творенні іменників на позначення узагальненої дії чи продукту дії, або субєкта дії: хеджування, правління) тощо. Сп

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Історія творення української фінансово-економічної термінології

1.1 Становлення української фінансово-економічна термінології XI-середина XIX ст

1.2 Розвиток української фінансово-економічна термінологія другої половини ХІХ-поч. XX ст

1.3 Українська фінансов-економічна термінологія в 20-ті роки XX ст

1.4 Розвиток української фінансово-економічної термінології 30-ті-кінець 80-х рр. ХХ ст

1.5 Українська фінансово-економічна термінологія 90-тих років ХХ ст. - поч. ХХІ ст

Розділ 2. Особливості творення української фінансово-економічної термінології

2.1 Шляхи та способи формування української фінансово-економічної термінології

2.2 Морфологічний та морфолого-синтаксичний способи творення української фінансово-економічної термінології

2.3 Запозичення в українській фінансово-економічній термінології

Розділ 3. Сучасні проблеми української фінансово-економічної термінології

3.1 Проблеми іншомовних запозичень

3.2 Словотворчі особливості сучасної української фінансово-економічної термінології

Висновки

Список використаних джерел