Вивчення процесів формування ставлення дитини до навколишнього світу. Дослідження особливостей емоційного розвитку немовлят. Аналіз його розвитку у ранньому дитинстві та старшому дошкільному віці. Вивчення причин емоційних порушень. Методика їх корекції.
Аннотация к работе
Яготинська районна державна адміністрація Розвиток емоційної сфери дітей дошкільного віку з досвіду роботи практичного психологаПрейєр у своїй книзі «Душа дитини» підкреслював, що поняття душі повязане з чуттєво-інтуїтивним сприйняттям світу, а провідні психологи, незалежно від методологічної орієнтації, вважали період дошкільного дитинства «золотим віком» емоційного життя. Котирло характеризувала маля як суцільний орган чуття, а його емоційну сферу - як основний місток, що поєднує його з навколишнім світом, тією основою, на якій формується ставлення до людей і до себе. Виховання емоційно-зрілої особистості, її переживань і почуттів, починаючи з перших років життя, залишається важливим педагогічним завданням, у певному сенсі навіть важливішим, ніж виховання розуму і прищеплення дитині різних навичок і вмінь. Національна доктрина розвитку освіти, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) вказують на важливість гармонійного розвитку дитини. Уведення шкільного навчання з 6 років і скорочення періоду дошкільного дитинства яскраво виявило недалекоглядність українського суспільства, повязану з форсуванням інтелектуального розвитку дитини, байдуже ставлення до її внутрішнього світу, який має наповнитись тим унікальним, неповторним змістом та емоційним досвідом, що дитина отримує саме протягом перших семи років життя.Позитивний погляд на себе, життя і оточуючих формується у дитини ще в момент її існування у вигляді зародка. Діти, про потребу появи яких на світ, довго сумнівались батьки, значно відрізняються від бажаних: вони негативно ставляться до оточуючих, слабо справляються з ситуаціями, які потребують усвідомлених і вольових зусиль, а основне, що часто більш за все хвилює і батьків і педагогів, - ці діти не люблять себе, стверджують, що весь світ навколо ворожий, і в якості психологічного захисту вибирають емоційні і поведінкові реакції, які не сприймаються оточуючими: агресивність, замкненість, несміливість, або ж навпаки - демонстративність, примхливість, некерованість. Захищений, заспокоєний, гармонійно повязаний з мамою і диханням, і харчуванням, і серцебиттям зародок відчуває себе в лоні мами дуже добре (якщо в процесі вагітності у мами багато проблем: захворювання, страхи, тривоги, стреси - то зародку не зовсім затишно). Не дарма в сучасній медицині намітились тенденції позитивного «облагородження» пологів, коли дозволяється бути присутньому під час пологів батькові дитини, пологи в воді, короткий тілесний контакт мами і дитини після механічного розриву пуповини і т. д. Дорослий стає особливо значущим фактором оточення дитини, його поява у полі сприймання малюка викликає в останнього пожвавлення, увагу, а наприкінці першого місяця життя і першу посмішку.Дорослий скеровує емоційне життя малюка: коли малюк засмучений, дорослий підбадьорює, переключає на іншу діяльність; втома, дратівливість, занадто бурхливі вияви емоцій свідчать про перезбудження нервової системи, потребу у відпочинку - дорослий заспокоює малюка, створює умови для сну. Оволодіння предметно-маніпулятивними іграми роблять цей вид діяльності джерелом різноманітних переживань дитини. Вона радіє, коли виконання дій вдається, у грі використовуються різноманітні, цікаві для дитини предмети; засмучується - якщо предметна дія невдала (чашка впала під стіл; пластмасовий глечик тріснув, картонний кубик зімявся). Виникають уподобання серед іграшок, з них є такі, якими дитина особливо часто й подовгу грається. Так, дитина уникає контактів з дорослим, замикається, якщо їй не надається простору для виявлення ініціативи у грі, у предметних діях, їй забороняється самостійно виконати той чи інший побутовий процес.Внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими. Водночас, дорослий повинен серйозно поставитись до випадків, коли дошкільнику не вдається стримати своїх емоцій, не ставити при цьому непосильних вимог перед дитиною. Маючи досить різноманітний досвід спілкування за допомогою мовлення, дитина засвоює навички вираження емоцій в єдності вербальних та невербальних засобів. Спочатку у спілкуванні переважають невербальні засоби вираження емоцій (міміка, виразні рухи, крик, плач), а до кінця дошкільного віку дитина вміє позначити свій емоційний стан у мовленні. Відкриваючи нові властивості предметів, знаходячи пояснення для таємничих та незрозумілих явищ природи, дитина переживає захоплення, радість відкриття, здивування і сумнів, що стають надбанням її досвіду на все життя.
План
Зміст
Вступ
1. Розвиток емоційної сфери дошкільників
1.1 Особливості емоційного розвитку немовлят
1.2 Емоційний розвиток у ранньому дитинстві
1.3 Емоційний розвиток дитини у старшому дошкільному віці
2. Причини емоційних порушень у дошкільному віці
3. Розвиток та корекція емоційної сфери дошкільників