Оцінка кількісного, якісного стану, ефективності використання сільськогосподарських угідь в період ринкового реформування земельних відносин в Україні. Методика оптимізації використання мінеральних добрив різними суб’єктами аграрного господарювання.
Аннотация к работе
Зі вступом України на шлях ринкових перетворень було проголошено багатоукладність економіки, швидкими темпами відбувалося роздержавлення сільськогосподарських підприємств, їх приватизація, ліквідована державна монополія на землю. Розглянуто зміст земельної власності та її вплив на ефективність землекористування; земельні відносини як основу ефективного використання землі; критерії та показники оцінки ефективності використання сільськогосподарських угідь. Встановлено що земельну власність можна визначити як сукупність відносин між людьми з приводу привласнення земель як продукту природи й вирішального ресурсу виробництва, а також привласнення того доходу, який одержують субєкти земельної власності внаслідок використання землі. При зясуванні тотожності між поняттями «раціональне використання землі» і «ефективне використання землі» встановлено, що раціональне використання землі передбачає цільовий характер її використання, організований для конкретних умов простору і часу оптимальний спосіб використання, доцільність виробничого та невиробничого використання, економне витрачання виробничих властивостей землі, підвищення родючості ґрунтів, збереження екологічної рівноваги в природі Необхідною складовою раціонального використання землі є ефективне її використання. Ці відносини включають в себе відносини власності на землю, відносини, які виникають в ході земельного обороту, а також відносини, що виникають в процесі вилучення, розподілу і використання плати за землю.Земельну власність можна визначити як сукупність відносин між людьми з приводу привласнення земель як продукту природи й вирішального ресурсу виробництва, а також привласнення того доходу, який одержують субєкти земельної власності внаслідок використання землі. Раціональне використання землі передбачає цільовий характер її використання, організований для конкретних умов простору і часу оптимальний спосіб використання, доцільність виробничого та невиробничого використання, економне витрачання виробничих властивостей землі, ефективне використання землі, підвищення родючості ґрунтів, збереження екологічної рівноваги в природі. Поняття «раціональне використання» землі є більш широким, ніж поняття «ефективне використання землі» і відображає чотири аспекти землекористування: організаційний, економічний, соціальний та екологічний. Побудова механізму земельних відносин в сільському господарстві повинна базуватися на наступних принципах: створення організаційно-правового середовища для забезпечення обороту земельної власності, її переходу до найефективніших господарів, забезпечення прийняття законів «Про ринок земель», «Про державний земельний кадастр»; формування в сільській місцевості необхідної інфраструктури, яка б регулювала оборот земельних ділянок сільськогосподарського призначення; удосконалення методичних засад оцінки земельних ділянок; зняття мораторію на продаж земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства; завершення видачі державних актів на право власності на земельну частку (пай); створення системи плати за землю, адекватної умовам ведення сільського господарства при переході до ринкової економіки. В якості критерію оцінки ефективності землекористування має виступати збільшення обсягу виробництва продукції сільського господарства на одиницю затрачених ресурсів при умові дотримання екологічних вимог землекористування та підвищення родючості ґрунтів.