Театр як важливий чинник національно-культурного будівництва у роки визвольних змагань українців. Професійні театри режисерів Гната Юри та Леся Курбаса. Творчі здобутки, агітки та п’єси Якова Мамонтова, Івана Кочерги, Миколи Куліша та Мирослава Ірчана.
Аннотация к работе
Розвиток драматургії і театру в 20-30-х роках Підготувала Шепелева Анна Учениця 11 КЛАСУУ роки визвольних змагань українців театр стає важливим чинником національно-культурного будівництва Державний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим Державний народний театр під керівництвом Панаса Саксаганського «Молодий театр» Леся Курбаса 1918р Київ 1919-1920 Галичина і Буковина «Новий Львівський театр» Чернівецький театр Державний театр ЗУНР 1919 року відкрили Державний театр імені Тараса Шевченка в Катеринославі , 1920 року - Новий український драматичний театр імені Івана Франка у Вінниці (керівник Гнат Юра). 1922 року керований Лесем Курбасом Київський драматичний театр, перейменований на «Березіль », став також і мистецькою лабораторією , і проводив культурно-громадську роботу. 1926 року «Березіль » перевели до Харкова .Професійний театр розвивався у двох напрямках Режисер Гнат Юра (1888-1966) Режисер Лесь Курбас (1887-1937) Це був театр синкретичний , в якому елементи драматичного дійства перепліталися з різними формами мистецтва : пластикою і хоровою декламацією , мімікою і жестом, елементами цирку й балету, музикою як компонентом драматичної дії . Лесь Курбас уперше на національній сцені використав прийоми кіно принципи романтичного та реалістично-побутового театру, схилявся до реалістично - психологічної СИСТЕМИЛЕСЬ Курбас Гнат ЮРАМИРОСЛАВ Ірчан (1897-1937) У річищі експресіонізму написав найкращу свою пєсу «Родина щіткарів » (1923). Фабулу для твору він взяв із замітки в німецькій газеті , де розповідалося , як єдиний видющий син у сліпій родині щіткаря і музиканта повернувся з фронту Першої світової війни осліплений газами.