Етапи та основні чинники розвитку дистанційної освіти в Російській Федерації. Загальні та відмінні риси розвитку дистанційної освіти в РФ і Україні. Можливості використання прогресивних ідей російського досвіду в розвитку дистанційної освіти в Україні.
Аннотация к работе
Академія педагогічних наук УкраїниНауковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Кузьмінський Анатолій Іванович, професор кафедри педагогіки вищої школи, ректор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Матвієнко Ольга Василівна, професор кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету; кандидат педагогічних наук, доцент Кадемія Майя Юхимівна, доцент кафедри інформаційних технологій в освіті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Захист дисертації відбудеться 25 червня 2008 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м.Дистанційну освіту активно впроваджують у багатьох країнах світу (США, Велика Британія, Іспанія, Німеччина, Японія та ін.), набуває вона широкого застосування і на теренах СНД, зокрема в Російській Федерації, розвивається і в Україні. У побудові системи дистанційної освіти в Україні слід враховувати результати досліджень, котрі розкривають досвід упровадження дистанційної освіти в різних країнах і, зокрема в Російській Федерації, підтверджують перспективність застосування цієї інноваційної форми навчання. У здійснених російськими вченими наукових розвідках обґрунтовано необхідність упровадження дистанційної освіти в систему неперервної освіти, схарактеризовано особливості її розвитку в Російській Федерації, розглянуто проблеми підготовки фахівців, які мають володіти фундаментальними соціально-гуманітарними й спеціальними знаннями, бути спроможними розвязувати професійні завдання, здатними до саморозвитку й самонавчання в умовах сьогодення тощо. Тим часом вивчення цього досвіду становить науковий і практичний інтерес і має неабияку цінність у сучасних умовах: в Російській Федерації й Україні відбуваються глибокі якісні зміни сутнісних характеристик, зміна парадигм освіти, усвідомлення знань як одного з основних джерел стратегічних ресурсів людського капіталу, що визначають загальний рівень розвитку суспільства. Враховуючи соціальну значущість дистанційної освіти в умовах сьогодення, коли основою професійного зростання стає освіта упродовж життя, досвід, накопичений у цій галузі Російською Федерацією, набуває особливої ваги для освіти в Україні.У першому розділі - „Теоретичні засади дистанційної освіти” - розглянуто інформатизацію освіти як пріоритетний напрям інформатизації суспільства й створення міжнародного освітнього середовища; проаналізовано базові поняття дослідження; здійснено аналіз досвіду впровадження дистанційної освіти в зарубіжних країнах; схарактеризовано сучасні моделі дистанційної освіти. Наведено різні тлумачення понять „дистанційне навчання” (distant learning) і „дистанційна освіта” (distance education), які розглядаються в наукових джерелах та застосовуються в офіційних документах. Виявлено відмінність між поняттями „дистанційне навчання” та „дистанційна освіта”, проаналізовано їх особливості з огляду на сформовану традицію іх адаптації в європейському освітньому дискурсі. У ході дослідження виявлено переваги дистанційної освіти над традиційною формою навчання: вільний доступ до значних масивів інформації, що особливо важливо для користувачів, віддалених від наукових центрів, створення таким чином рівних умов розподілу інформації між регіонами в межах однієї країни, а також розширення доступу до необхідної наукової й навчальної інформації для тих, хто навчається, з інших країн; створення умов для подолання розриву в кількості та якості інформації, що використовується з метою освіти між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються; вартість донесення інформації в мережі Інтернет значно нижча, а швидкість набагато вища, ніж традиційні способи, навіть з урахуванням витрат на компютерну техніку й програмне забезпечення; відносно доступна ціна, а часто й безоплатне одержання програмного забезпечення в Інтернеті; розвиток ринку освітніх послуг у світовому масштабі, що особливо важливо для дорослого населення різних країн світу; можливість обміну освітніми ресурсами між навчальними закладами і окремими особами. У другому розділі - „Основні тенденції розвитку дистанційної освіти в Російській Федерації” - визначено етапи становлення й розвитку дистанційної освіти в Російській Федерації; стратегічні напрями розвитку та організаційно-педагогічні умови її функціонування; проаналізовано й узагальнено прогресивні ідеї російського досвіду розвитку дистанційної освіти.Аналіз сучасних наукових джерел з проблем дистанційної освіти засвідчує, що поняття „дистанційне навчання” (distant learning) і „дистанційна освіта” (distance education) є поняттями сучасної дидактики, які перебувають у стані розвитку і не є остаточно усталеними як у російськомовній, так і в україномовній педагогічній літературі.