Головні ідеї щодо виховання особистості доби Нового часу у хронологічних рамках XVI-XIX ст., авторами яких є мислителі, філософи, учені: Ф. Бекон, Я. Коменський та інші. Ідеї природовідповідності, антиклерикалізму, антиабсолютизму, філантропізму.
При низкой оригинальности работы "Розвиток ідей про виховання особистості в добу Нового часу (ХVІ-ХІХ ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Національний університет біоресурсів і природокористування УкраїниВисвітлено головні ідеї щодо виховання особистості доби Нового часу у хронологічних рамках XVI - XIX ст., авторами яких є мислителі, філософи, учені: Ф. Серед педагогів Нового часу особливе місце посідає чех Ян Амос Коменський - філософ-гуманіст, громадський діяч, вчений, який зайняв відповідну нішу в боротьбі проти відмираючих середньовічних норм в науці і культурі, у вихованні та освіті. Коменський увійшов у історію як батько дидактики, автор класно-урочної системи навчання, виступав за енциклопедичність, посильність і доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб викладу навчального матеріалу, обґрунтував основні принципи навчання (наочності, свідомості, міцності, послідовності та систематичності, посильності, емоційності), сформулював «золоте правило дидактики» (у процесі засвоєння знань залучати усі органи чуття), вважав, що освіта не можлива без виховання, а школа - без дисципліни. Найвагомішу роль у розробці нових соціально-педагогічних ідей належала представникам епохи пізнього Відродження і Просвітництва - рух інтелектуалів, який базувався на ідеях антиклерикалізму, антиабсолютизму, заперечував феодальні відносини, прагнув перебудови суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, розробив і пропагував теорію природного права, соціального договору. Йоахім Генріх Кампе, який вважав, що суспільство мусить поважати і захищати право людини на свободу і надавати їй можливість для вільного розвитку; Франсуа Фенелон, який наголошував на важливості виховання жінок, як особистостей, що у майбутньому виконуватимуть важливу соціальну функцію - підготовку дитини до життя; Клод Анрі Гельвецій, який стверджував, що усі люди від народження є рівними, а політична система є визначальною основою виховання; вважав, що мета виховання полягає у розкритті серця дитини для гуманності, а розуму - для правди, наголошував, що деспотичний політичний режим породжує вади людей; був прихильником вчення про вирішальну роль середовища у формуванні особистості, вважав пристрасті людини головною рушійною силою суспільного розвитку; Франсуа Марі Аруе (Вольтер) - вважав, що розвиток людини залежить від виховання, прикладів, керівництва країни, під владу якого вона потрапляє, і обставин; був переконаний, щонайнижчі прошарки суспільства не повинні отримувати освіту і виховання - їх обов’язком є обробіток землі; Дені Дідро - обґрунтував принципи загального, безкоштовного початкового навчання та безстанової освіти; Вільгельм Гумбольдт - виступав за створення єдиної системи навчання і виховання підростаючого покоління під керівництвом держави, яка має складатись із елементарної школи, гімназії та університету; вважав, що держава повинна слідкувати за дотриманням законності сімейного виховання та виховання взагалі [8].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
