Логіко-системний аналіз становлення і розвитку державно-громадського управління загальною середньою освітою в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Основні форми залучення громадськості до управлінської діяльності, їх провідні суб"єкти їх реалізації.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управлінняСтратегічні цілі, завдання, пріоритетні напрями й основні шляхи радикального перетворення управління системою освіти визначено законами України “Про освіту” (1996), “Про загальну середню освіту” (1999), “Про вищу освіту” (2002), “Про професійно-технічну освіту” (1999), “Про позашкільну освіту” (2000), Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) (1993), Національною доктриною розвитку освіти (2002) та іншими нормативними актами, що наголошують на потребі переходу від традиційної до державно-громадської форми управлінської діяльності. У своїх працях науковці розкривають сучасні тенденції розвитку державного управління, досліджують процеси децентралізації, роль і місце громадськості в управлінні, аналізують відносини влади і суспільства, проблеми формування громадянського суспільства, сутність державно-громадського управління освітою, визначають принципи його реалізації, надають рекомендації щодо провідних засад створення органів державно-громадського управління освітою на різних рівнях його реалізації. Названі втори детально висвітлюють соціально-економічні і політичні умови, що існували в Російській імперії, Українській Народній Республіці за часів Центральної ради, Українській державі гетьмана П.Скоропадського, Українській Народній Республіці часів Директорії і справляли безпосередній вплив на розвиток освіти та способи управління нею; аналізують погляди міністрів освіти, унаслідок діяльності яких відбувалася централізація управління загальною середньою освітою або, навпаки, створювалися сприятливі можливості для провадження його на державно-громадських засадах; розкривають основні форми залучення громадськості до управлінської діяльності, їх зміст та особливості еволюції. Для вирішення визначених завдань та досягнення поставленої мети використовувався комплекс взаємоповязаних та взаємодоповнювальних методів, а саме: аналіз нормативно-правових документів і архівних джерел, практичної діяльності органів управління освітою та громадських інституцій (для одержання документальних даних щодо суті, етапів розвитку, особливостей прояву державно-громадського управління загальною середньою освітою в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.); аналіз і синтез (для упорядкування сукупності термінів та інших форм фіксації понять у галузі державного та державно-громадського управління освітою, формування категорійного апарату, узагальнення основних положень дослідження і формулювання висновків); історико-генетичний (у процесі вивчення еволюції державно-громадського управління загальною середньою освітою, виявлення провідних ознак, функцій, особливостей державно-громадського управління протягом досліджуваного періоду, що забезпечило розкриття суттєвих ознак його історичного розвитку); історико-порівняльний (для розкриття сутності, порівняння й пояснення історичних фактів, що мали місце протягом другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. і безпосередньо впливали на становлення державно-громадського управління загальною середньою освітою); історико-типологічний (для впорядкування сукупності явищ, подій, фактів, повязаних із розвитком державно-громадського управління загальною середньою освітою в заявлений період, що, характеризуючись певними особливостями і специфікою, мали як подібні, так і відмінні ознаки); моделювання (у процесі відтворення змісту й напрямів управлінської діяльності, динаміки взаємовідносин між її учасниками). визначено й обґрунтовано періоди розвитку державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: перший період (1860-1865 рр.) - зародження елементів державно-громадського управління освітою; другий (1866-80-ті рр.) - проведення контрреформи в освіті, централізація управління нею; третій (кінець ХІХ - 1904 р.) - період посилення державних елементів в управлінні шкільною освітою; четвертий (1905-1917 рр.) - хвилеподібний (хитання від жорсткої децентралізації до небаченого сплеску активної участі громадськості в управлінні освітою); пятий (1917-1920 рр.) - період пошуку оптимальної моделі державно-громадського управління загальною середньою освітою, позначений широкомасштабним національно-демократичним реформуванням управління шкільною освітою;У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження державно-громадського управління загальною середньою освітою” - проаналізовано стан розробленості проблеми державно-громадського управління загальною середньою освітою в науковій літературі; розкрито теоретичні аспекти досліджуваного феномену, визначено його методологічне забезпечення, зясовано роль громадянського суспільства як регулятора розвитку державно-громадського управління освітою.