Зовнішня політика Туреччини після 2002 року – приходу до влади Партії справедливості та розвитку (ПСР). Турецькі уряди як об’єкт критики з боку європейських структур за недостатні демократичні реформи. Аналіз мотивів демократичних перетворень у Туреччині.
Аннотация к работе
Розвиток демократії в Туреччині У 2002-2012 роках: зовнішньополітичний аспектВизначено, що Турецька Республіка фактично перетворилася з обєкту критики у звязку з недостатніми демократичними перетвореннями з боку західних країн та структур, зокрема ЄС, на субєкт просування демократії на Сході, а саме в ісламському світі. Зясовано, що, хоча МЗС Туреччини наразі не виділив підтримку демократії в окремий самостійний напрям зовнішньої політики, демократизаційні аспекти стали чинниками у відносинах з країнами ісламського світу. Протягом другої половини ХХ століття демократія була традиційним питанням порядку денного відносин Туреччини з західними країнами, зокрема ЄС. Зазначена мета вимагає виконання таких завдань: аналіз мотивів демократичних перетворень, що відбулися у Туреччині після приходу до владу Партії справедливості та розвитку, в контексті зовнішньої політики; дослідження використання Туреччиною власних демократичних успіхів для підтримання демократичного розвитку інших країн; викладення засобів підтримання демократії. політика демократичний влада На їхню думку, Туреччина концентрується на просуванні демократії на двох рівнях: по-перше, намагаючись позиціонувати себе, як модель демократії у сусідніх країнах; по-друге, намагаючись підтримувати реформи в інших країнах, надаючи фінансову підтримку проектам з розвитку демократії11.