Розвиток ідеї самоврядування учнів у педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ століття - Автореферат

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА АВТОРЕФЕРАТ на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукОфіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор Бутенко Володимир Григорович, Херсонський національний технічний університет, завідувач кафедри державного управління, педагогіки та психології кандидат педагогічних наук, доцент Окольнича Тетяна Володимирівна, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, доцент кафедри педагогіки Захист відбудеться "8" жовтня об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Визначено стан і ступінь дослідженості обраної проблеми в педагогічній науці, педагогічні передумови виникнення і розвитку ідей самоврядування учнів, методичні основи організації самоврядування, провідні напрями, форми, особливості самоврядування учнів у зарубіжній і вітчизняній педагогіці кінця XIX - першої третини ХХ ст. There are defined the state and extent of examination of this question in pedagogical science, the level and completeness of sources, the pedagogical premises of schoolchildren self-government ideas arising and development, the methodical foundations of self-government organization, the leading trends, forms and peculiarities of schoolchildren self-government in the Ukrainian and foreign pedagogy of the end of the XIX - the first third of the XX century."Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття), "Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті", "Концепція загальної середньої освіти (12-річної школи)" серед стратегічних завдань реформування освіти визначають: відхід від авторитарної педагогіки; створення умов для формування активної, самостійної, відповідальної особистості, здатної до самоосвіти, саморозвитку; забезпечення умов для реалізації та самореалізації сутнісних сил дитини в різних видах її діяльності. Для кращого усвідомлення значення самоврядування в сучасній школі необхідно дослідити історію цього питання, місце, яке відводилося йому в педагогіці, зокрема наприкінці ХІХ - у першій третині ХХ століття, оскільки зазначений період позначився розробкою конструктивних ідей учнівського самоврядування і є мало вивченим. Саме в цей період були сформульовані основні положення щодо самоврядування, які залишаються дієвими і сьогодні, а саме: самоврядування повинно відповідати державно-громадським потребам, мати демократичний характер, бути формою організації учнівського життя, а з педагогічного погляду - оцінюватися як метод освітньо-виховної роботи, що розвиває громадську волю, ініціативність, працездатність та інші риси. У досліджуваний період учнівське самоврядування розглядалося як: форма організації учнів; принцип організації життєдіяльності колективу; організація учнів, за якої діти самостійно, без втручання педагогів, організовують життя учнівського осередку; засіб підтримання дисципліни; засіб прищеплення учням громадських навичок, розвитку самодіяльності й індивідуальних організаційних якостей. Джерельну базу дослідження склали: нормативно-правові документи з питань розвитку освіти ("Інструкції для учнів в початкових училищах Харківського повіту" (1912), "Положення про єдину трудову школу Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки" (1918), "Основні принципи єдиної трудової школи" (1918), "Положення про організацію учнів в школах ІІ ступеня" (1921), "Інструкція для вихователів єдиної національно-державної загальноосвітньої школи" (1912), "Тезиси ДВР про самоврядування" (1923), "Положення про початкову та середню школу" (1931), "Положення про дитяче самоврядування у політехнічній школі" (1932), "Положення про учнівські організації в початковій, неповній середній та середній школі" (1935), "Положення про учнівські організації у школі" (1939); оригінальні видання зарубіжної та вітчизняної педагогічної літератури кінця ХІХ - першої третини ХХ століття; праці відомих зарубіжних та вітчизняних педагогів зазначеного періоду (Г.У першому розділі - "Становлення і розвиток ідеї самоврядування в теорії і практиці педагогіки Європи кінця ХІХ - першої третини ХХ століття" - проаналізовано історико-педагогічну літературу, стан досліджуваної проблеми, визначено особливості ґенези предмета дослідження та наукової проблеми, виділено проблему самоврядування учнів у педагогіці досліджуваного періоду. Ферєр описували досвід впровадження самоврядування в загальноосвітніх закладах, обґрунтовували значення самоврядування, специфічні особливості його застосування, форми дитячої роботи в ньому. Чепіга та інші педагоги на осн

Основний зміст дисертації