Розвиток ідеї природовідповідності в українській педагогічній науці (кінець ХVІІІ–ХХ ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРозвиток ідеї природовідповідності в українській педагогічній науці (кінець XVIII-ХХ ст.) Дисертаційна робота присвячена дослідженню ідеї природовідповідності в українській педагогічній науці (кінець XVIII - ХХ ст.) Становлення й розвиток цієї ідеї проаналізовано й обґрунтовано на засадах християнсько-педагогічної, науково-педагогічної та соціально-педагогічної антропології. На підставі ретроспективного системного аналізу встановлено періодизацію розвитку ідеї природовідповідності на українських землях; виявлено загальне й особливе в її становленні та функціонуванні; визначено основні шляхи впровадження цієї ідеї впродовж досліджуваного періоду; проаналізовано вимоги й виокремлено основні засоби використання принципу природовідповідності, сформульовані в сучасних законодавчих актах, урядових документах, педагогічних концепціях.У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що головною метою, ключовим показником і основним важелем сучасного прогресу є розвиток людини, її творчих здібностей, інтересів і потреб. Отже, педагог у своїй діяльності повинен керуватися чинниками природного розвитку вихованця. Аналіз наукової, педагогічної літератури свідчить, що проблемі природовідповідності приділяється належна увага, зокрема в аспекті комплексного підходу до розвитку педагогічної думки й освіти в Україні (А. Однак цілісного історико-педагогічного дослідження процесу становлення й розвитку ідеї природовідповідності в українській педагогічній науці зроблено не було. Ураховуючи актуальність цієї проблеми, недостатню вивченість, а також обєктивну потребу у творчому використанні здобутків педагогічного досвіду минулого, темою дисертації було обрано: “Розвиток ідеї природовідповідності в українській педагогічній науці (кінець XVIII - ХХ ст.)”.У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади становлення й розвитку ідеї природовідповідності” - проаналізовано принцип природовідповідності в контексті актуальної педагогічної проблеми; уточнено базові поняття дослідження “природа”, “людина”, “задатки”, “здібності”, “вікові особливості”, “принцип”. Давньоримські філософи й педагоги висловили думку про звязок між психічними відмінностями в дітей і необхідністю застосування диференційованого підходу в навчанні та вихованні. На їх думку виховні впливи на людину можуть бути продуктивними тоді, коли вихователі, вчителі добре усвідомлюють єдність, що існує між світом природи й людини, гармонію будови людського тіла й душі. Він вважав, що зразки навчання і виховання слід брати з життя природи; у навчанні та вихованні здійснювати диференційований підхід до дитини, залежно від її психологічних якостей і вікових особливостей; застосовувати принципи доступності, поступового ускладнення змісту освіти, гармонійного розвитку властивостей особистості. У другому розділі “Становлення й розвиток ідеї природовідповідності в українській педагогічній науці (кінець XVIII - ХХ ст.)” - проаналізовано погляди науковців та освітніх діячів на зміст ідеї природовідповідності, визначено періодизацію становлення й розвитку ідеї природовідповідності, висвітлено основні шляхи впровадження цієї ідеї в навчально-виховний процес.Становлення й розвиток ідеї природовідповідності мають певну соціально-історичну, загальнокультурну, педагогічну традицію й еволюцію. Розвиток ідеї природовідповідності у вітчизняній педагогічний думці (кінець XVIII - ХХ ст.) відбувався як на ґрунті набутків прогресивної західноєвропейської думки, так і на власних засадах, з урахуванням генотипу українця, його самобутніх рис. Умовою й сенсом буття людини є свобода, отже, природовідповідне навчання й виховання є таким тоді, коли воно на всіх етапах розвитку дитини враховує її душевний стан, коли воно сприяє становленню цілісності особистості; Обґрунтування науково-педагогічної антропології належить геніальному вченому, педагогові К.Ушинському, який природовідповідність навчання розумів як відповідність його загальному психофізичному рівню дітей. 1940-1990 рр. - тотальне домінування в навчально-виховному процесі реалізації принципу природовідповідності на засадах соціально-педагогічної антропології, в основу якого покладалася комуністична ідеологія.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ