Стан і перспективи розвитку біоетики, її вплив на ефективність діяльності органів охорони здоров’я в Україні. Науково-обґрунтовані пропозиції щодо шляхів і засобів державного регулювання біомедичних втручань у людський організм на засадах біоетики.
Аннотация к работе
Розвиток біоетики в Україні (державно-управлінський аспект)У процесі формування національної системи охорони здоровя України та реформування медичної науки перед органами державного управління постає необхідність розвитку біоетики, яка розглядає людину як особистість, передусім, з її духовними цінностями і потребами, слугує їй, є відкритою для нових наукових знань, ґрунтується на моральних засадах, зорієнтованих на пошану гідності людини, збереження її життя та здоровя. Біоетика - порівняно молода наука, покликана вирішувати проблеми ставлення до людського життя у всіх його проявах, аналізуючи моральність людських дій як у біологічно-медичній галузі, так і в системі охорони здоровя стосовно відповідності їх моральним нормам та цінностям. Моральні критерії біомедичного втручання у людське життя та здоровя містяться в людині як особистості. дослідити специфіку біоетичних проблем в українському суспільстві, стан і перспективи розвитку біоетики, вплив принципів біоетики на ефективність діяльності органів охорони здоровя в Україні; дослідити можливості органів державного управління у впровадженні засад біоетики в суспільну практику - при вирішенні проблем алкоголізму, наркоманії, СНІДУ, трансплантації органів і експериментування над людиною в галузі охорони здоровя;Геллегерс вважає біоетику маєвтикою, тобто наукою, що здатна тлумачити цінності в діалозі медицини, філософії й етики. Райх вважає, що біоетика - це наука про людську поведінку щодо життя й здоровя у світлі моральних принципів і цінностей. У сфері дискусій про біоетику виділяються: біоетика навколишнього середовища (екоцентрична), яка вбачає обєкт свого дослідження не в людині, а передусім в екосистемі, що має катастрофічне забервлення, яке загрожує людству, і тому привертає увагу до охорони навколишнього середовищ, оскільки здоровя людини є частиною здоровя усієї біосфери (Р. Біоетика, на відміну від інших наук, що дають можливість пояснення феноменів і для яких важливе набування більше знань, наголошує на моральних принципах цього знання; її обєктом є моральне судження, насамперед, тому вона кидає виклик науці й етиці, спонукує їх замислитися над своєю епістемічною структурою, пропонуючи певне обмеження наукового знання, що є у напрямку наближення до істини. Автор дисертації наголошує на персоналізмі як визначальній теоретико-методологічній основі біоетики, що співзвучна з християнським вченням про людину, базується на відповідальності людини за всі живі істоти у світі і за весь світ загалом.Результати проведеного дослідження процесу розвитку біоетики в Україні та впливу її засад на державне регулювання системи охорони здоровя дозволяють зробити такі висновки та рекомендації: 1. За епістемічною структурою біоетика як наука вивчає моральні виміри поведінки людини в біомедичній галузі та системі охорони здоровя. Виділено з усіх наявних в науці концепцій-моделей біоетики - ліберально-радикальної, прагматично-утилітарної, соціо-біологічної тощо - персоналістичну модель, яка знаходить моральні критерії біомедичного втручання у людське життя в самій людині як особистості. Суспільство, де за результатами соціологічних опитувань, досить висока довіра до релігії й церкви, зможе віддати перевагу принципам і правилам біоетики в системі охорони здоровя, освіти, в сфері екології й охорони природних багатств. Предмет «Біоетика» потребує статусу базової навчальної дисципліни для державних службовців в сфері охорони здоровя, що сприятиме запобіганню негативних наслідків в розвитку медицини.