Розвиток архітектури садибного житла Львова у першій третині ХХ ст. - Автореферат

Спеціальність 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація памяток архітектуриНауковий керівник: Рудницький Андрій Маркович, доктор архітектури, професор кафедри містобудування (Національний університет "Львівська політехніка", Міністерство освіти і науки України). Офіційні опоненти: - Ричков Петро Анатолійович, доктор архітектури, професор, завідувач кафедри архітектури, (Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування, Міністерство освіти і науки України); Захист відбудеться "21" березня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, Львів, вул.Актуальність теми дослідження: § Архітектура садибного житла Львова першої третини ХХ ст. давно стала обєктом вивчення у світовій історії архітектури, проте для нас архітектурна спадщина цього періоду залишається все ще малодослідженою. Існує необхідність систематизації та аналізу архітектури Львова першої третини ХХ ст. як важливого періоду у розвитку вітчизняної архітектури. § Останнім часом проведено багато досліджень, які стосуються окремих аспектів житлової архітектури зазначеного періоду (творчість окремих архітекторів, історія будівництва споруд та ін.), проте ці дослідження мають фрагментарний характер, загальної картини формування і розвитку житлової архітектури створено ще не було ні в архітектурно-планувальному, ні в стильовому аспектах. Все це свідчить про те, що настав час доповнити та систематизувати знання про садибну житлову архітектуру Львова цього періоду. Робота виконувалася відповідно до державних планів та програм Держбуду України, а також згідно з напрямком фундаментальних досліджень Української академії архітектури, діяльність якої спрямована на дослідження стану та розроблення рекомендацій щодо стратегії розвитку житлового будівництва в Україні, розвиток і вдосконалення архітектурно-планувальних вирішень будинків і споруд, прогнозування стильових спрямувань розвитку житлової архітектури в Україні, діяльності львівського фонду "Збереження історико-архітектурної спадщини м.Усі публікації були згруповані за такими блоками: праці стосовно архітектури України та Львова першої третини ХХ ст.; праці з загальної історії та теорії архітектури і містобудування; праці з історії розвитку львівської архітектурної школи; роботи з типології житлових споруд; роботи, які сформували термінологічну базу дослідження; роботи з суміжних дисциплін. Аналіз цих праць засвідчив, що існує багато публікацій стосовно архітектури садибного житла, проте вони мають розрізнений характер, а цілісної картини розвитку архітектури садибного житла Львова у першій третині ХХ ст. створено ще не було. Також у цьому дослідженні було проаналізовано праці стосовно історії розвитку львівської архітектурної школи, наявність якої стала важливою передумовою для розвитку садибного житла Львова у першій третині ХХ ст. Для створення обєктивної картини розвитку архітектури садибного житла Львова у першій третині ХХ ст. необхідно було проаналізувати дослідження із суміжних дисциплін, зокрема історії та економіки. Садибне житло у Львові у цей період розвивається у трьох напрямках: - будівництво садибних будинків вздовж сформованих раніше вулиць паралельними до вулиці смугами; - будівництво кварталів садибної забудови з розвитком нової мережі вулиць; - будівництво окремих садибних будинків у сформованих раніше кварталах, тобто завершення комплексів садибної забудови, будівництво яких було розпочато у попередній період.До спеціальних методів дослідження належать: метод роботи з літературними джерелами; метод роботи з першоджерелами; метод камеральних досліджень; метод натурних досліджень; метод типологічних класифікацій. Адміністративний статус Львова як столиці провінції Галичина зумовив розвиток специфічної соціальної структури населення, де переважали урядовці, фінансисти, наукова та мистецька інтелігенція, що стимулювало розвиток будівництва у Львова саме садибного житла. Важливими архітектурними передумовами були: стрімкий містобудівний розвиток Львова на початку ХХ століття та у міжвоєнний період, становлення власної архітектурної школи, наявність стійких традицій будівництва садибного житла. У розвитку архітектури садибного житла у першій третині ХХ ст. визначено два періоди: довоєнний період, який охоплює час з кінця ХІХ ст. по 1914 р. та повоєнний період, з 1920 до початку 1930-х років. Розвиток садибного житла у містобудівній структурі Львова першої третини ХХ ст. відбувається за такими напрямками: - будівництво садибних будинків вздовж сформованих раніше вулиць паралельними до вулиці смугами; - будівництво кварталів садибної забудови з розвитком нової мережі вулиць; - будівництво окремих садибних будинків у сформованих раніше кварталах, тобто завершення комплексів садибної забудови, будівництво яких було розпочато у попередній період.

Основний зміст дисертаційної роботи