Дослідження німецьких абстрактних іменників в діахронії, які увійшли до сучасних терміносистем теології та філософії німецької мови. Розмежування абстрактних та конкретних значень, дослідження абстрактної лексики. Ступень абстрактності лексичних одиниць.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДослідження абстрактної лексики здійснювались у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці з найрізноманітніших позицій, оскільки абстрактність як семантична властивість лексичних одиниць є широким поняттям і повязана з універсальними мовними явищами полісемії та семантичної деривації. Абстрактність значення не є мовною універсалією, сприйняття певних лексичних одиниць як абстрактних чи конкретних змінюється в різні періоди історії мови, а структура значень більшості полісемних слів містить як абстрактні, так і конкретні компоненти. Для досягнення цієї мети було поставлено такі конкретні завдання: визначення змісту семантичної категорії абстрактного і конкретного, уточнення поняття абстрактної лексики в діахронії; Основний метод теоретичної частини дослідження - метод опозицій, обумовлений належністю самих понять абстрактного і конкретного до бінарної опозиції “абстрактність - конкретність”, поза якою відповідна семантична категорія втрачає свій зміст. д) вперше проведено частотний аналіз вживання абстрактних іменників в полемічних текстах 1520-тих рр., процесів словотвору та семантичної деривації абстрактної лексики в РНВН, а також статистичний аналіз abstracta за часом їх появи в словниковому складі німецької мови та походженням в діахронії.Незважаючи на те, що велика кількість абстрактних іменників є назвами дій та ознак, відповідний семантичний клас далеко не вичерпується цими словами, до нього належать також абстрактні іменники - не похідні від інших частин мови, а також ті значення, що зявилися в результаті семантичної деривації конкретної лексики. Ідентифікувати та описати такі іменники можливо лише з використанням семантичних категорій та методів - таких, як компонентний аналіз структури значень. Якщо зобразити лексичну абстракцію схематично, у вигляді поля, то до його ядра увійдуть всі іменники метафізичного типу, та іменники ІІІ-IV рівнів фізичного типу абстракції. До проміжної між ядром та периферією області належать іменники змішаного типу, до віддаленої периферії - іменники, що мають в структурі значень сему “особа”, але носять переважно сигніфікативний та конотативний характер (це nomina agentis, назви професій та національностей - іменники фізичного типу абстракції: Priester, Kunstler, Deutsche, а також модально-оціночні імена осіб за їх окремими якостями: Heilige, Heuchler, Lugner, які можна віднести до першого рівня метафізичної абстракції). Суфіксація як спосіб словотвору більш продуктивна, ніж префіксація; в той же час більшість віддієслівних іменників являють собою суфіксально-префіксальні утворення, і не в усіх випадках можна встановити належність префікса дієслову - основі чи неологізму (особливо це стосується префіксів be-, er-, ver-, оскільки вживання таких іменників як Beruhmnis, Erretung, Erweisung, Versicherung датується більш раннім періодом, ніж це встановлено для відповідних дієслів).В дисертаційному дослідженні ми намагались вирішити два основні завдання: сформулювати теоретичні засади дослідження абстрактної лексики в діахронії та здійснити за їх допомогою загальний аналіз тенденцій розвитку абстрактних іменників в РНВН на матеріалі полемічних текстів прибічників та противників різних течій Реформації. Оскільки в сучасній лінгвістиці не існує загальноприйнятих критеріїв поділу лексики на абстрактну та конкретну, а деякі класи іменників відносять до “суміжної”, “спірної” зони, доцільним видається застосування теорії семантичного поля та принципу градуальної класифікації лексичної абстракції, що уможливлює не лише лексико-семантичний аналіз абстрактних та конкретних значень, а й схематичне визначення ступеня абстракції за ієрархічним принципом. В діахронії категорія абстрактного та конкретного розглядається не як постійна константа лексичного значення, а як змінна величина, що може розвиватись в двох протилежних напрямках - як конкретизації, так і підвищення ступеня лексичної абстракції. Високий загальний рівень лексичної абстракції свідчить про високий рівень розвитку наукової та філософської думки, а також художньої літератури та публіцистики, оскільки саме терміносистеми цих галузей розумової діяльності людини можуть вважатись основним джерелом поповнення словника абстрактної лексики. Якісні зміни у формі існування мови (такі як розвиток писемності та формування національної мови на основі одного чи кількох варіантів літературної мови та регіональних діалектів), очевидно, завжди супроводжуються кількісним та якісним стрибком у розвитку абстрактної лексики, появою нових тематичних груп abstracta, розвитком моделей їх словотвору та зміною і розвитком значень лексичних одиниць більш ранніх періодів.