Ролі соціально-економічних і політичних чинників трансформаційних процесів в аграрній економіці постсоціалістичних країн. Прогнозування соціально-економічних наслідків стосовно аграрної сфери Угорщини у зв"язку зі вступом її до Європейського Союзу.
Аннотация к работе
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУКНабутий при цьому досвід будь-якої країни має бути дослідженим насамперед науковцями тих країн, що перебувають на перехідному етапі до формування ефективної ринкової економіки. Складність сучасного етапу розвитку світового співтовариства накладає відбиток на будь-якій країні, зумовлює необхідність врахування не лише загальних особливостей переходу до ринку, а й тих, які властиві аграрній економіці сусідніх держав - Угорщини та України. Дослідження по темі дисертації здійснювалось також у рамках двосторонньої угоди про наукове співробітництво між ЗІАПВ УААН і кафедрою економіки Сільськогосподарського інституту м.Ниредьхаза, Науково-дослідним інститутом м.Комполт з питань регіональних проблем розвитку сільськогосподарського виробництва прикордонних областей, факультетом аграрної економіки Дебреценського аграрного університету з питань створення інтегрованого аграрного ринку України та Угорщини, Інститутом аграрної економіки (м.Будапешт) й аналітичним центром Міністерства сільського господарства Угорщини - з питань ефективного вирішення соціально-економічних проблем розвитку аграрної сфери Угорщини та України. В дисертації використовувались методи: аналізу і синтезу - для деталізації обєкта дослідження; порівняння - для зіставлення фактичних даних за окремі періоди і роки; групування - для встановлення залежності ефективності сільськогосподарського виробництва від політичних, соціальних, організаційно-економічних та інших чинників; конкретно-історичний - для вивчення еволюції розвитку сільського господарства Угорщини; кореляційно-регресійний аналіз - для оцінки звязку між показниками досліджуваного обєкту; середніх і відносних величин - для визначення рівня ефективності соціально-економічних процесів; монографічний - для детального вивчення розвитку аграрного сектора Угорщини; моделювання - для аналізу складних управлінських ситуацій та прийняття багатоваріантних рішень при прогнозуванні використання досвіду реформування сільського господарства Угорщини в Україні; графічний - для наочного відображення динаміки показників розвитку галузі; рядів динаміки - для зображення зміни у часі показників досліджуваного аспекту проблеми; розрахунково-конструктивний - при визначенні показників на перспективу. У першому розділі “Розвиток сільського господарства Угорщини в період після другої світової війни (1945-1990 рр.)” розглядається парадигма аграрних реформ в Угорщині в контексті закономірностей еволюції аграрного сектора економіки в сучасних умовах.Основні принципи угорської моделі трансформації аграрного сектора включають посилення ролі соціальних чинників розвитку сільського господарства, здійснення відповідних інституційних змін стосовно аграрної сфери, застосування диференційованої й ефективної аграрної політики з урахуванням соціально-політичних та економічних особливостей кожного конкретного етапу розвитку суспільства. Тому з соціальної точки зору, не зважаючи на дискримінаційний характер щодо певних верст населення, наслідки реформи мали загалом позитивну спрямованість і сприяли вирішенню таких проблем, як розподіл значного земельного фонду серед селян, уникнення безробіття та голоду. Ще до здійснення економічної реформи 1968 р. в Угорщині саме у сільському господарстві були запроваджені окремі елементи ринкової економіки - відхід від адміністративної системи управління, перенесення функціональної системи управління переважно до первинних виробничих ланок, усунення жорсткої планової системи, реалізація товаровиробниками продукції за власною ініціативою та багатоканальне забезпечення сільськогосподарських підприємств засобами виробництва. У світлі задекларованої багатоукладності сільського господарства України та рівних можливостей щодо розвитку кожної з форм організації виробництва необхідно враховувати досвід Угорщини з інтеграції виробництва особистих і селянських (фермерських) господарств з підприємствами колективних форм господарювання. Цей досвід є універсальним практично для всіх постсоціалістичних країн Європи і свідчить про те, що велике за своїми масштабами виробництво і дрібні підприємства можуть функціонувати достатньо ізольовано в правовому й організаційному плані за умови досягнення високої економічної ефективності виробництва.