Розвиток і становлення Чеського права часів середньовіччя - Дипломная работа

Це спонукає до активного залучення порівняльно-правових досліджень, спрямованих на пізнання тенденцій, закономірностей, особливостей розвитку права у світі, правових традицій, визначення місця національної правової системи серед інших. Зростає інтерес до порівняльно-правових досліджень в галузі історії права, зокрема до порівняльного аналізу розвитку ключових правових інститутів окремих країн. Польський шлях розвитку взагалі суттєво вирізнявся у загальноєвропейському контексті - тут склалася дворянська демократія, відсоток дворян на порядок перевищував середньоєвропейські показники, сам дворянський клас не був чимось закостенілим, а постійно поповнювався за рахунок вихідців з духовенства, заможного селянства і навіть козацтва. Дослідженням історії права Словаччини та Чехії в Україні займається вузьке коло дослідників, більшість з яких зосереджують свою увагу на дослідженні правового статусу Закарпаття як складової частини Чехословаччини. Мали, які досліджують еволюцію держави і права на території Словаччини та Чехії на різних етапах розвитку, в тому числі правове регулювання інституту права власності.Найдавнішою державою словян на території сучасної Чехії було князівство Само (623-658 pp.) - обєднання чесько-моравських племен, назване за іменем свого творця. Залежність від Німецької імперії в певні періоди історії становила суто номінальний характер, оскільки номінальною була сама влада німецького імператора. Проте, саме за Отгона Зноймського бенефіції були закріплені за феодалами в якості спадкових володінь, а духовенство звільнено з-під юрисдикції світської князівської влади. Так, спроба короля Карла І, який одночасно був і німецьким імператором, у 1355 р. ввести у дію свій судебник, закінчилася тим, що снем затвердив лише ті статті, що стосувалися прав панів щодо залежного населення. Коли ж таборити почали на практиці здійснювати деяку спільність майна, чеське дворянство, яке до цього перебувало в рядах гуситів, спробувало домовитися з німецьким імператором Сигізмундом.Статути Конрада Оттона або Право Конрада (Jus Конраді) - одна з найбільш ранніх памяток феодального права Чехії, що відноситься до кінця XII століття. У 1222 р. підтвердження було зроблено чеським королем Пржемислом Оттокаром І (1197-1230 ) для Зноймської області та в 1229 році для Брненської, а в 1237 постанова князя Ольдржіха підтвердила «Статути Конрада» для Бржецлавської області. Статути Конрада Оттона представляють собою запис звичайного, переважно процесуального права, що призначалося для правителів областей - жупанів, в руках яких поряд з адміністративними функціями знаходилися також і судові. З Передмови до Статуту випливає, що вони були видані для Чехії та Моравії. Статути Конрада Оттона виникли в період, коли в Чехії йшла внутрішня боротьба між центральною князівської владою і місцевими феодалами, зацікавленими у збереженні старих питомих порядків.Феодальна знать в особі панів і земанів вимагали для себе імунітетних грамот, які і підтверджували їхнє право на адміністративне управління у своїх вотчинах, право вершити суд і розправу над селянами, збирати податі на свою користь тощо. Серед чисельних привілеїв, якими користувалися чеські феодали, було право “мертвої руки”, згідно з яким майно по-мерлих селян переходило до їх панів. Спочатку право середньовічної Чехії знало два види власності: дєдіна (власність, отримана у спадок) і вислуга (власність, отримана за службу). Феодал, який володів успадкованою власністю на правах дєдіни, був незалежним від умов служби, не втрачав своєї землі при зміні на троні государя і міг передати її у спадок навіть у тих випадках, коли у нього не було сина. Феодал, який володів власністю на правах вислуги, на відміну від дєдіни, не міг свої землі відчужувати, якщо на цей рахунок не було застережень в акті пожалування.Моравські, а поступово і чеські міста поступово були наділені міським правом, котре в окрузі в одну чеську милю (11 км) забороняло діяльність окремих ремесел та промислів, з метою збереження господарського життя міста та його торгівлі перед конкуренцією з боку позаміських сусідніх поселень. Право милі надавалося з дозволу правителя його привілеєм Для чеських міст це положення було дійсним за усіх випадків. Але у Моравії існують відхилення від цього правила, зокрема надання такого права трапляється у грамотах інших субєктів, як наприклад королівського урядника у випадку з містом Горні Бенешов, оломоуцького єпископа у випадку з Кромержіжем та градіштського абата у випадку з Граніце. Перед виникненням міст корчми представляли собою не лише “готелі”, де можна було проживати та харчуватися, вони представляли собою й ринки, оскільки ставали місцем торгівлі збіжжям або ж доповнювали ринки у випадку, коли не було торгових днів. Цим вони ставали небезпечними конкурентами містам, оскільки означали не лише відтік прибутків з міських корчм, але й будучи загрозою монополії міста на торгівлю.Найбільш поширеними були такі види договорів, як купівля-продаж, позика, найм, підряд, міна, дарування і навіть

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ТА ДЖЕРЕЛ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА

1.1 Становлення та основні риси розвитку Чеської держави

1.2 Джерела права середньовічної Чехії

РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНЕ ТА ЗОБОВЯЗАЛЬНЕ ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

2.1 Форми феодальної власності

2.2 Право милі у містах середньовічної Чехії

2.3 Зобовязальне право

РОЗДІЛ 3. ШЛЮБНО-СІМЕЙНЕ ПРАВО

3.1 Засади шлюбно-сімейного права

3.2 Інститут спадкування та його співвідношення із нормами шлюбно-сімейного права середньовічної Чехії

РОЗДІЛ 4. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО Й ПРОЦЕС СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК чеське право середньовічна власність