Аналіз рис та особливостей функціонування системи розв’язання спорів у рамках СОТ. Дослідження історичного розвитку та значення механізму врегулювання суперечок у межах Світової організації торгівлі. Основні органи, які беруть участь у розгляді справи.
Аннотация к работе
РОЗВЯЗАННЯ СПОРІВ У РАМКАХ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІУ цій статті аналізуються основні риси, функції та особливості системи розв’язання спорів у рамках Світової організації торгівлі (СОТ), досліджено історичний розвиток та значення механізму врегулювання суперечок СОТ. Мета цієї статті - розкриття сутності і особливостей механізму вирішення спорів у СОТ, що є одним із головних інструментів, який забезпечує, що дії країн-членів СОТ відповідають принципам і правилам, встановленим угодами СОТ. До прийняття Марракеської Угоди про утворення СОТ порядок вирішення спорів здійснювався за правилами, встановленими Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1947 (далі - ГАТТ 1947), проте в ньому були відсутні фіксовані терміни вирішення спору, рішення було простіше блокувати, а багато суперечок затягувалися на довгий час безрезультатно. Кожна суперечка в СОТ на всіх стадіях передбачає присутність принаймні двох сторін, які є членами СОТ: 1) позивач - держава, що скаржиться на дії, які не відповідають вимогам СОТ (сторона, що подає запит на проведення консультацій); Треті сторони суперечки є країнами-членами СОТ, які зацікавлені у врегулювання суперечки, тому що вони: 1) зазнали шкоди через дії країни-члена СОТ, на якого подали скаргу; 2) не зазнали шкоди через дії, які оскаржуються, але можуть отримати вигоду від скасування цих заходів; 3) запровадили захід, схожий на оскаржуваний, та мають намір упевнитися в тому, що такий захід відповідає зобов’язанням СОТ [5].