Розгляд загальних вимог щодо порядку виконання клопотань про правову допомогу, які надійшли від зарубіжних компетентних установ. Визначення поняття кримінального переслідування, що здійснюється в межах надання правової допомоги однією державою іншій.
Аннотация к работе
РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ, ЯКІ НАДІЙШЛИ ВІД ІНОЗЕМНИХ КОМПЕТЕНТНИХ ОРГАНІВ, У ПОРЯДКУ ПЕРЕДАЧІ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ31 Кримінально-процесуального кодексу (далі - КПК) України, визначається законодавством України та міждержавними угодами і договорами у сфері боротьби зі злочинністю, учасником яких є Україна, а саме: Європейськими Конвенціями «Про видачу правопорушників» (1957), «Про взаємну допомогу в кримінальних справах» (1959), «Про передачу провадження у кримінальних справах» (1972), «Про міжнародну дійсність кримінальних вироків» (1970), «Про передачу засуджених осіб» (1983) тощо [1]. Організацію роботи слідчих підрозділів (слідчих) з виконання міжнародно-правових доручень і співробітництво з правоохоронними органами іноземних держав передбачає Інструкція з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена наказом МВС України № 160 від 31 березня 2008 р. Зносини між слідчими органів внутрішніх справ України та компетентними органами іноземних держав з питань виконання міжнародно-правових доручень у кримінальних справах і реагування на інформації й запити іноземних правоохоронних органів здійснюються через Головне слідче управління МВС України в межах його компетенції. Під час прийняття до провадження кримінальної справи, направленої правоохоронним органом іноземної держави у порядку кримінального переслідування, слідчий України, виходячи з правила про чинність кримінально-процесуального закону в просторі, при розслідуванні цієї справи керується нормами кримінально-процесуального законодавства України. [1, с 30], при одержанні Україною кримінальної справи від іноземної держави процесуальний акт, здійснений з метою судового розгляду у тій державі, яка передала справу, згідно з її законодавством, має таку саму законність в Україні, як і здійснений органом влади в Україні.