Розроблення методичних підходів до впровадження схем сертифікації в лісовому комплексі України - Магистерская работа

Україна взяла курс на сталий розвиток. У концепції сталого розвитку важливе місце займає проблема управління використанням природних ресурсів, зокрема лісів України. При цьому йдеться про розвиток на еколого-економічних засадах, в т. ч. про екологічний менеджмент галузей економіки і окремих підприємств. Тому не можна не погодитися з думкою, що екологічну сертифікацію лісів в нашій країні доцільно запроваджувати в практику лісокористування разом з екологічною реформою в лісовиробничому комплексі. Метою роботи є розроблення методичних підходів до впровадження сертифікації в лісовому комплексі, так як від 2000 року в Україні інтенсивно став розвиватися процес сертифікації лісів за схемою Ради ведення лісового господарства (FGC).Екологічна сертифікація лісів - це економічний інструмент, що використовується для оцінки відповідності виробничо-господарської діяльності підприємств лісового господарства та окремих лісовласників вимогам екологічних стандартів та концепції сталого розвитку лісового господарства [1]. Він передбачає проведення процедури, що дозволяє підтвердити те, що продукція заготовлена в лісах, в яких господарство ведеться на принципах сталості. Ця процедура включає сертифікацію лісів, технологічних процесів і лісового менеджменту; охоплює як екологічні, так і економічні та соціальні аспекти ведення лісового господарства. Аптон розглядає екологічну сертифікацію як економічний ринковий інструмент, за допомогою якого забезпечується обізнаність споживачів лісової продукції з якісними характеристиками і екологічною чистотою продуктів лісу та посилення економічних стимулів щодо відповідального використання лісів [2]. Екологічну сертифікацію, яку проводять у лісовому господарстві європейських країн, називають ще “зеленою сертифікацією”, “зеленим менеджментом” тощо.Світовий досвід сертифікації лісів свідчить про те, що цей інструмент лісової політики може бути ефективним лише тоді, коли: проводиться незалежний аудит лісового менеджменту; чітко окреслені межі обєктів, що підлягають сертифікації; управління окремими обєктами сертифікації здійснюється лише одним органом; чітко визначені принципи, критерії і показники щодо економічних, екологічних та соціальних аспектів лісового менеджменту; оцінка лісового менеджменту здійснюється як на основі офіційних документів, так і шляхом перебування сертифікаторів у лісі: дотримуються сталі погляди щодо процедури сертифікації лісів; функціонує регулярний моніторинг за дотриманням вимог щодо сталого лісового господарства; процедура екологічної сертифікації лісів є добровільною, незалежною, обєктивною і недискримінаційною щодо лісовласників; процедура сертифікації лісів ґрунтується на міжнародно визнаних екологічних стандартах і не допускає шахрайства [5]. Сертифікація лісів може бути індивідуальною (здійснюється в межах території одного обєкту сертифікації), груповою (здійснюється в межах території декількох обєктів сертифікації) та регіональною (здійснюється в межах окремого регіону). Вони дозволяють оцінити сталість лісокористування дрібних лісовласників, що не завжди можливо зробити за допомогою індивідуальної сертифікації лісів [6]. Сертифікація може проводитися тільки акредитованим FSC сертифікаційним органом. Сертифікаційні органи мають право видавати сертифікати [Додатки А-Е] тільки в дозволених областях (сертифікація лісоуправління, сертифікація ланцюжки) і в певних географічних регіонах.Цей принцип вимагає дотримання таких критеріїв: в процесі лісового менеджменту не дозволяється порушувати національні та місцеві закони, а також адміністративні вимоги (постанови, інструкції тощо); лісовласникам (лісокористувачам) потрібно сплачувати всі види податків, платежів та дотримуватися інших зобовязань, що передбачені чинним законодавством; повинні виконуватися обовязкові міжнародні угоди; необхідно враховувати суперечності, що мають місце між принципами і критеріями FSC; ліси повинні охоронятися від самовільних рубок; лісові менеджери зобовязані дотримуватися принципів і критеріїв FSC. Цей принцип включає такі критерії: місцеве населення повинно здійснювати контроль за веденням лісового господарства на своїх землях; лісовий менеджмент неповинен порушувати права місцевого населення щодо володіння лісами і не призводити до зменшення обсягів використання лісових ресурсів; лісові менеджери повинні охороняти обєкти, що мають особливу культурну, екологічну та релігійну цінність для місцевого населення; праця місцевого населення в лісі повинна оплачуватися (умови оплати праці обумовлюються заздалегідь - до початку робіт) [8]. Цей принцип опирається на такі критерії: громадянам, які проживають на території сертифікованих лісів (або поблизу них), здійснюється максимальне сприяння щодо зайнятості, навчання та надання послуг; в лісогосподарському виробництві необхідно дотримуватися чинного законодавства, що стосується здоровя і безпеки робітників та їх сімей; права робітників щодо переговорів із роботодавцями повинні бути законодавчо закріпленими згідно з Конвенціями 87 та 98 Між

Зміст

Реферат

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи сертифікації лісів в контексті вимог сталого розвитку

1.1 Історичний аспект розвитку сертифікації лісів

1.2 Основні вимоги щодо процедури сертифікації лісів

1.2.1 Принципи і критерії FSC щодо сталого розвитку лісового господарства

1.2.2 Перспективи PEFC щодо сертифікації лісів у Європі

Рекомендації

Перелік посилань

Перелік умовних позначень

CGU (CERTIFIVE Group Ukraine) - Українська Група Сертифікації;

FGC - Рада ведення лісового господарства;

FSC (Forest Stewardship Council) - Лісова наглядова рада (ЛНР);

ISO (International Organization for Standardization) - Міжнародна організація із стандартизації;

PEFC (Pan European Forest Certification) - Панєвропейська програма лісової сертифікації;

WWF (World Wildlife Fund) - Всесвітній фонд дикої природи;

ДКЛГ - Державний Комітет Лісового Господарства;

ПСЛС - Програми схвалення лісової сертифікації;

УКРСЕПРО - Українська національна система сертифікації.