Розробка цільового компонента навчання іноземної мови в умовах відновлення вітчизняної шкільної освіти в повоєнний період (1946 - початок 1950-х років) - Статья
Розгляд напрямів розвитку цільового компонента навчання іноземної мови в Радянському Союзі в умовах відновлення шкільної освіти в повоєнний період. Визначення та характеристика причин рецептивно-репродуктивної спрямованості навчання іноземних мов.
При низкой оригинальности работы "Розробка цільового компонента навчання іноземної мови в умовах відновлення вітчизняної шкільної освіти в повоєнний період (1946 - початок 1950-х років)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Розробка цільового компонента навчання іноземної мови в умовах відновлення вітчизняної шкільної освіти в повоєнний період (1946 - початок 1950-х років) У статті розглянуто напрями розвитку цільового компонента навчання іноземної мови в Радянському Союзі в умовах відновлення шкільної освіти в повоєнний період. На основі офіційних документів і шкільних програм розкрито зміст практичної, освітньої і виховної цілей навчання в середній школі.Рада Міністрів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У прийняли постанову "Про поліпшення вивчення іноземних мов у семирічних і середніх школах УРСР", де пропонувалося більш раннє вивчення іноземних мов (ІІІ-ІУ класи), а також розширювався діапазон "іноземних мов" завдяки введенню, крім англійської, німецької і французької, ще й іспанської мови. За підсумками результатів експериментальної роботи з викладання іноземної мови у Ш-IV класах цих шкіл, що дала позитивні наслідки і цілком себе виправдала, була висунута пропозиція про запровадження викладання однієї з іноземних мов з 3-го класу у всіх середніх школах УРСР. Щодо досягнення цілей навчання іноземних мов, то, як наголошувалося у згаданій постанові, учні після закінчення середньої школи з труднощами перекладали текст через надто обмежений запас слів та не вміли застосовувати на практиці вивчені ними граматичні правила, тобто практично іноземною мовою володіли слабо. Основними причинами такого незадовільного стану володіння іноземною мовою називалися: 1) нестача викладацьких кадрів і низька кваліфікація значної частини вчителів; 2) незабезпеченість шкіл підручниками та навчально-наочним приладдям з іноземної мови; 3) відсутність кваліфікованого керівництва та слабкий контроль за станом викладання іноземних мов з боку Для ліквідації недоліків у процесі навчання іноземних мов було визначено низку заходів, серед яких абсолютно новими для вітчизняної школи стали: встановлення офіційного співвідношення мов, що вивчалися в міських середніх школах (англійської мови в 45 %, французької - 20 %, німецької - 25 %, іспанської - 10 %); організація шкіл з викладанням ряду предметів іноземними мовами.Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що 1946 - початок 1950-х рр. позначилися активізацією роботи науковців і практиків (переважно російських, бо в Україні на той час ще не були сформовані потужні науково-методичні центри), які працювали над відновленням системи шкільної іншомовної освіти в цілому та удосконаленням цілей навчання іноземних мов зокрема. Загалом ця робота відбувалася за такими напрямами: - спроби введення раннього навчання іноземної мови, що значно збільшувало термін вивчення цього навчального предмета і сприяло створенню певної усної основи для оволодіння мовою; рецептивно-репродуктивна спрямованість навчання іноземних мов, тобто переважаюче навчання читання та розуміння текстів і обмеження усного мовлення в цільовій установці в перші повоєнні роки; проголошення на ХІХ зїзді КПРС курсу на політехнізацію навчання в середній школі, в результаті чого науковці взялися до вивчення шляхів здійснення політехнічного навчання на уроках іноземної мови.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы