Розвиток практики прикордонного співробітництва як складової частини інтеграційних процесів у Західній Європі після Другої світової війни. Розгляд міжнародних та зовнішньоекономічних зв’язків як основних компонентів сучасного міждержавного спілкування.
Аннотация к работе
Вперше термін «транскордонне співробітництво» вжито в Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (106 Мадридська конвенція, ETS-106) (European Outlrne Convention on Transfrontier Cooperation between Territorial Commurnties and Authorises), яка була підписана 21-23 травня 1980 р. у Мадриді 36 з 47 державами-членами Ради Європи [9]. Рамкова конвенція визначає транскордонне співробітництво як «будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох Договірних Сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей» (Стаття 2) [9]. Він містить положення про визнання права територіальних общин або властей країн-учасниць Мадридської конвенції укладати угоди про транскордонне співробітництво з територіальними общинами або властями інших держав у рівноцінних сферах компетенції (Стаття 1, пункт 1) [12]. При цьому робиться вказівка на те, що угоди про транскордонне співробітництво спричиняють обовязки тільки для територіальних общин або властей, які їх уклали (Стаття 1, пункт 2), та можуть передбачати створення органу транскордонного співробітництва, який може мати правосубєктність і покликаний виконувати завдання, покладені на нього територіальними общинами або властями, відповідно до його цілей, та у спосіб, передбачений національним законодавством, яке регулює його діяльність (Стаття 3) [12]. Він встановлює правові рамки для взаємовідносин між територіальними общинами або властями двох та більше Договірних Сторін, які відрізняються від взаємовідносин транскордонного співробітництва властей, що розташовані поблизу одна від одної, через надання можливості укладати угоди про співробітництво з територіальними общинами або властями інших держав, «які не є сусідами, але з якими існують спільні інтереси».