Фізіологічні основи визначення потреби сільськогосподарських культур в добривах. Вплив різних факторів зовнішнього середовища на ефективність добрив. Складання системи добрив під культури в сівозміні. Розрахунок балансу поживних речовин в ґрунті.
Аннотация к работе
Для організації раціонального використання добрив необхідно знати, який економічний результат дає застосування добрив під окремі сільськогосподарські культури, в цілому в сівозміні і в господарстві. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Більш докладне визначення системи удобрення можна сформулювати так: система удобрення в сівозміні (агроценозах) - це всебічно обґрунтовані види, дози, співвідношення та способи застосування добрив (і меліорантів), визначені з урахуванням біологічних потреб культур в поживних елементах при прийнятому чергуванні їх і фактичній родючості ґрунту, для отримання максимально можливих врожаїв культур, гарної якості при наявних ресурсах з одночасним регулюванням окультуреності ґрунтів у конкретних природно-кліматичних умовах [14].Оптимальне живлення рослинних організмів у сполученні з раціональним підвищенням ефективності застосування добрив і зменшенням забруднення навколишнього середовища продуктами хімізації дозволить підвищити врожай і поліпшити якість сільськогосподарської продукції [1].Отже, органічні елементи надходять в рослини внаслідок поглинання вуглекислого газу і води, і складають близько 94% сухих речовин. З них азот , фосфор , калій , кальцій , магній , сірка та залізо містяться в рослинах у значних кількостях: від сотих часток відсотка до кількох відсотків сухої маси. Вміст бору, марганцю, молібдену, міді, цинку і кобальту в рослинах невелике і становить тисячні і стотисячні частки відсотка. Калій необхідний з перших днів росту рослин до цвітіння, однак найбільше його споживання спостерігається в фази виходу озимої пшениці в трубку і колосіння. При нестачі фосфору в ґрунті спостерігається відставання в рості й розвитку, появі пурпурового, багряного, голубуватого, тьмяного та фіолетового відтінків у забарвленні нижніх листків, їх скручуванні та передчасному засиханні, затримці достигання, зниження врожаю і погіршення його якості.Раціонально використовувати добрива допомагає діагностика живлення рослин, яка дає інформацію про забезпеченість посівів необхідними елементами. Вагомий внесок у розвиток науки про діагностику живлення рослин внесли Д.Н. Найвищу віддачу від добрив можна отримати при комплексній діагностиці, яка включає ґрунтову, рослинну та метеорологічну і дозволяє більш точно встановити рівень мінерального живлення на різних етапах органогенезу, або фенофаз рослин. Так, вже наголошувалося, що за дефіциту азоту сповільнюється ріст рослин та їх окремих органів (листків), рослини стають яскраво-зеленими (перш за все нижні листки), а при сильному азотному голодуванні листя забарвлюється в жовто-зелений або жовтий колір, прискорюється дозрівання рослин, вони захворюють хлорозом. При недостачі фосфору рослини повільніше ростуть, листя стає темно-зеленим з блакитним відтінком, зявляються бурі та фіолетові плями, на місці яких згодом утворюються некрози.Ґрунт - це багатофазне природне тіло, речовина якого представлена такими фізичними фазами: тверда, рідка, газова та жива речовина організмів, що населяють ґрунт [7]. Вона формується в процесі ґрунтотворення з материнської гірської породи і в значній мірі успадкує її склад і властивості. Рідка фаза ґрунту - це вода в ґрунті, ґрунтовий розчин, що заповнює її пори. Основну частку речовинного складу мінеральних ґрунтів утворюють первинні (переважно кварц , польові шпати , слюди ), а також вторинні мінерали (глинисті , оксиди і гідрооксиди , мінерали-солі ), що успадковуються ґрунтом від ґрунтотворної породи, утворюються в процесі вивітрювання і ґрунтотворення. Але основна маса поживних речовин міститься в ґрунті у вигляді сполук, недоступних для безпосереднього живлення рослин.Вибір добрив, строків внесення і способів їх загортання необхідно проводити з урахуванням типу і різновидності ґрунту, його гранулометричного й хімічного складу, ступеня окультуреності, реакції ґрунтового розчину та вмісту в ньому засвоєних поживних речовин. На світло-сірих і сірих лісових ґрунтах мінеральні добрива доцільно вносити у співвідношенні (N, Р2О5, К2О) 1,2-1,3: 1: 1,2-1,3; на темно-сірих лісових ґрунтах, опідзолених і вилугуваних чорноземах - 1: 1: 1. Гранулометричний склад ґрунту має істотне значення для переміщення добрив, поглинання і закріплення їх ґрунтом, а це впливає на характер засвоєння рослинами поживних речовин. На ґрунтах з важким гранулометричним складом добрива поглинаються і закріплюються сильніше, отже рухаються з водою повільніше. Ступінь окультурення ґрунту впливає на мікробіологічну діяльність, водний і повітряний режими, вміст легкозасвоюваних форм поживних речовин, що необхідно враховувати при використанні добрив.Успішне і раціональне застосування добрив передбачає знання дії добрив на ґрунт і оброблювані культури, а також визначення забезпеченості ґрунту доступними поживними елементами. Велике значення мають дотриман
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Живлення рослин і застосування добрив
1.1 Надходження поживних речовин в рослини і їх винос з врожаєм сільськогосподарських культур
1.2 Фізіологічні основи визначення потреби сільськогосподарських культур в добривах
1.3 Склад ґрунту і застосування добрив
1.4 Вплив різних факторів зовнішнього середовища на ефективність органічних і мінеральних добрив
1.5 Агротехнічні заходи і раціональне використання добрив
Розділ 2. Складання системи добрив під культури в сівозміні
2.1 Складання плану використання добрив
2.1.1 Кліматичні і ґрунтові умови
2.1.2 Характеристика культур сівозміни в звязку з мінеральним живленням