Організаційна структура спортивних шкіл в Україні. Кадрове забезпечення сфери фізичної культури. Головні аспекти організації діяльності секцій таеквон-до ІТФ в світі та Україні. Розробка і реалізація головних методів відбору спортсменів в групи.
Аннотация к работе
Це передбачає не тільки приведення вітчизняних підприємств і організацій у відповідність до європейського рівня, але і підготовку фахівців з питань якості в різних галузях знань, особливо в таких як освіта, наука та спорт. Якщо в багатьох галузях впроваджуються міжнародні стандарти і правила, навіть в освіті, то в сфера ФВІС (фізичного виховання і спорту) жодних нововведень не передбачається. На даний момент часу збірна команда України посідає 2 місце в загальному заліку кубків і чемпіонатів Європи, а також входить до пятірки найсильніших команд світу. Сьогодні спорт має тенденцію до омолодження, все більше дітей приходять до спортивних секцій у віці 6-7 років, але програми що були розроблені 5-10 років тому для 10-12 літніх спортсменів, є застарілими і не відповідають фізичному розвитку і підготовці більш молодих спортсменів. Обєктом досліджень - є діяльність секції таеквондо ІТФ на базі ДЮСШ №12.Предметом досліджень методи і засоби підготовки спортсменів що регламентують діяльність секції таеквондо ІТФ на базі ДЮСШ №12.Тобто його здібності збільшувати прогресування фізичного розвитку та спортивних результатів, які є у спортсмена, і виникнення нових навиків та вмінь. Країни всього світу розрізняють три аспекти якості: якість структури (оснащеність, забезпеченість), якість процесу (спортивної послуги, тренування), якість результатів (результатів змагань). Така оцінка проводитися Головним управлінням у справах сімї, молоді та спорту. Здійснювані заходи по контролю над якістю спортивної послуги слід розглядати також з 3 компонентів: якість структури, якість процесу, якість результатів. Розглянемо групи критеріїв якості при наданні спортивних послуг.Структура секції побудована таким чином що кожен тренер виховує спортсменів, яких сам набирав, від першого етапу, попередньої підготовки, до етапу вищої спортивної майстерності. Такий розподіл навантаження зумовлений тим що при досягненні спортсменом високих спортивних результатів в обраному виді спорту, таких наприклад як призові медалі на Кубках і Чемпіонатах Світу та Європи, званням Залуженого Тренера України, нагороджується той тренер який останній тренував спортсмена. Якщо спортсмен усе життя тренувався лише у одного тренера, то тут ніяких неприємних моментів немає, але якщо мало місце тренуванню у двох чи більше тренерів, то тут виникає досить неприємний момент - як вже було сказано раніше нагороджують лише останнього тренера, у той час як інший тренер або тренери вкладали не менше зусиль при тренуванні цього самого спортсмена. До того ж відмінності в організації самого процесу навчання полягають в тому що в Кореї створено програму підготовки спортсменів, де зазначено програми відбору спортсменів в групи, програма занять, спеціальні тести і нормативи. Інші навпаки вміють знайти правильний підхід до підлітків, це досить складно, тому що саме в цей час, час полового дозрівання, багато талановитих спортсменів йде зі спорту, тому головне завдання тренеру на цьому етапі це втримати спортсменів.Так тренери що тренують спортсменів зі спеціальної техніки мають пройти поглиблений курс підготовки з легкої атлетики. Цей закон можна доповнити такими пунктами які дозволять працювати тренерами з дітьми не маючи вищої спортивної освіти, а лише на підставі проходження спеціальних курсів на базі вищих спортивних навчальних закладів, наявності звання майстра спорту України та листа від федерації з певного виду спорту, що такий спортсмен певний проміжок часу займався даним видом спорту де досягнув певних результатів і федерація з виду спорту гарантує його компетентність. Тому я вважаю що курсів підвищення кваліфікації, листа від федерації і звання майстра спорту буде достатньо для підготовки спортсменів. Керівник секції є відповідальним за узгодження і затвердження положення про секцію, положення візує керівник відділення, підписує вищестоящий по підлеглості керівник, здійснює методичне керівництво розробкою положень і перевіряє: наявність необхідних віз і підписів, відповідність всіх розділів положення даному Положенню за змістом і оформленню (наявність всіх необхідних розділів і порядок їх викладу, правильність викладу загальноприйнятих формулювань), після чого проект положення підписує начальник відділу кадрів. У своїй діяльності співробітники секції керуються наказами Міністерства науки, сімї, молоді та спорту України, Обласного, Міського управління у справах сімї, молоді та спорту, правилами внутрішнього розпорядку ДЮСШ №12, чинним положенням та посадовими інструкціями.Прийом та розподіл дітей у секції таеквондо по групах здійснюється на підставі розробленої стандартної методики обслуговування пацієнтів «Порядок відбір, зарахування та розподіл спортсменів у секції таеквондо ІТФ на базі ДЮСШ №12». Виконання методики: Відбір проводиться за допомогою тестування спеціально підібраною комісією до якої входять: старший тренер секції, два тренери вихователі секції що мають найвищу тренерську категорію, психолог, секретар. При проведені тестування перш за все проводять психологічн
Список литературы
· перелік спортивних послуг, які надають за рахунок державної;
· перелік інших послуг, які фінансуються за рахунок державного бюджету;
· положення про порядок проведення експертизи якості надання спортивних послуг;
· спортивно-економічні і спортивно-технологічні стандарти.
Система контролю якості дозволяє вирішувати такі фундаментальні задачі як: · захист прав спортсменів в частині надання їм гарантованого обєму і якості медичної допомоги;
· ефективний контроль за використанням фінансових коштів;
· створення механізму відшкодування збитку здоровю і працездатності, які виникають з вини спортивних установ.
У цей час велика увага приділяється ефективності виконання спортивними установами своєї роботи. Ефективність визначається тим, наскільки добре налагоджена адміністративна і допоміжна робота, яка впливає на кінцевий результат. Ефективність якості визначається на основі індикаторів, спеціальних стандартів, баз даних. Індикаторами може бути оцінена доступність надання спортивних послуг, його правильність, компетентність фахівців, рентабельність [25,26,27,28,29,30].
1.2 Основні аспекти надання спортивних послуг в Україні
На сучасному етапі інтеграції України до ЄС в умовах здійснення масштабних реформ адміністративної, політичної, соціальної та інших систем відбувається пошук дієвих засобів підвищення ефективності діяльності органів державної влади. Політичні й соціально-економічні перетворення в українському суспільстві, утвердження демократичних засад, формування нової концепції функціонування системи фізичної культури і спорту вимагають наукового обґрунтування й удосконалення державного управління перебудовою галузі відповідно до суспільних потреб та міжнародних норм і стандартів. Саме тому формування відповідних механізмів державного управління шляхом надання якісної та ефективної спортивної послуги є актуальною і складною проблемою в системі фізичного розвитку населення України, а недоліки в організації й управлінні національною системою фізичної культури і спорту в основному спричинюють незадоволеність спортсменів і батьків рівнем надання спортивних послуг, їх ефективністю та доступністю.[20,21,36,38,39]
Актуальність дослідження значною мірою зумовлюється й необхідністю знаходження нових шляхів забезпечення високої якості надання спортивних послуг населенню України з огляду на появу високовартісних технологій, дефіцит фінансування галузі, зростання потреб спортсменів у якості організації спортивної діяльності, децентралізацію управління. В таких умовах державне управління якістю надання спортивних послуг є не тільки перспективним напрямом стратегічного управління фізичною культурою і спортом, але й тією його складовою, для якої характерне існування багатьох теоретичних і практичних проблем, вирішення яких забезпечить вихід галузі з тривалої системної кризи.
За даними Всеукраїнського опиту проведеного в жовтні 2000-го - жовтні 2001 року Державним комітетом статистики України, рівень якості надання спортивних послуг в країні достатньо низький - інтегральний показник якості надання спортивних послуг складав приблизно 56%. Вибірка тоді складала 48,2 тис. осіб.
Сьогодні населення також не задоволено якістю надання спортивних послуг, про що свідчать результати соціологічних опитувань - більшість опитаних оцінюють якість надання спортивних послуг як низьке.
Поза контролем і обліком залишаються мільйони випадків шкоди здоровю дітей при роботі зі старим інвентарем а також роботою з недостатньо кваліфікованим тренером, витрачаються мільярди гривень, як з бюджету, так і з кишені спортсменів на ліквідацію наслідків неякісного надання спортивних послуг, на соціальні виплати, виплати по інвалідності і тому подібне. Ці випадки не фіксуються, відповідно не аналізуються, тому багато разів тиражуються. В умовах кризи це контроль і управління якістю спортивних послуг здійснюється Міністерством у справах науки, сімї, молоді та спорту, це призводить до ще більшого зростання витрат і соціальної напруженості. Департамент контролю якості надання спортивних послуг Міністерства у справах науки, сімї, молоді та спорту України, докладаючи на апаратній нараді за участю міністра науки, сімї, молоді та спорту України, надав статистику звернень громадян, що стосуються якості надання спортивних послуг [28,29,30, 31,32].
Кількість звернень громадян за 2007-2008 рр. тих, що стосуються якості надання спортивних послуг, територіальними органами управління фізичною культурою та спортом, установами з фізичної культури і спорту, а також фізичними і юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність у області спортивної практики.
Координуюча, консультативна і дорадча функції з питань організації управління якістю спортивних послуг покладається на координаційні ради управління якістю фізичної культури і спорту, які створюються Міністерством у справах науки, сімї, молоді та спорту України і територіальними органами Управління у справах сімї, молоді та спорту і діють відповідно до положень про них.
Координуюча, консультативна і порадча функції з питань організації управління якістю надання спортивних послуг в установах з надання спортивних послуг покладається на спортивну пораду [28,29,30, 31,32].
Обєктом контролю є спортивні тренування. Контроль якості надання спортивних послуг на території України забезпечується поєднанням двох його форм: внутрішнього і зовнішнього контролю.
За ініціативою міністра у справах науки, сімї, молоді та спорту створюється експертна комісія міністерства у справах науки, сімї, молоді та спорту, яка буде постійно діючим органом. Комісія створюється для колегіального розгляду експертних питань управління, надання спортивних послуг і реабілітації спортсменів, скарг громадян і інших осіб, яким надавалася на території України спортивна послуга, а також відповідних звернень підприємств, організацій, установ, фондів соціального страхування, судових органів, прокуратури. Міністерством у справах науки, сімї, молоді та спорту України протягом 2008 року проведено 273 перевірки дотримання субєктами господарювання Ліцензійних умов зі спортивної практики, За дорученням міністра у справах науки, сімї, молоді та спорту відбулися комплексні перевірки в Харківській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Житомирській областях, в Київському обласному Управлінні у справах сімї, молоді та спорту [28,29,30, 31,32].
З метою удосконалення проведення експертної оцінки відповідності установ з фізичної культури і спорту критеріям державної акредитації, підготовлений і затверджений наказ Міністерства у справах науки, сімї, молоді та спорту України від 09 березня 2008 року №135, яким було внесено зміни в Критерії (умови) державної акредитації фізкультурно-спортивних установ. Цим наказом також затверджена форма Експертного висновку про відповідність критеріям державної акредитації.
За звітний період було проведено 10 засідань Головної акредитаційної комісії міністерства у справах науки, сімї, молоді та спорту України, на яких були ухвалені рішення про надання державної акредитації 236 установам, зокрема по рекомендаціях експертів Головної акредитаційної комісії міністерства у справах науки, сімї, молоді та спорту України [28,29,30, 31,32].
1.3 Організаційна структура спортивних шкіл в Україні
Розглядаючи систему надання спортивних послуг в Україні, необхідно зупинитись на одній з її складових - підсистемі спортивних шкіл. Згідно теорії систем, цю підсистему можна уявити як самостійну систему із своїми цілями діяльності, елементами, звязками.
Структура спортивних шкіл - це сукупність позашкільних державних і недержавних установ, основною діяльністю яких є спортивна підготовка дітей, підлітків та молоді.
Організаційна структура спортивних шкіл складається з наступних елементів: ? Дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ)
? Спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійського резерву (СДЮШОР)
? Школи вищої спортивної майстерності (ШВСМ)
? Училища фізичної культури, училища олімпійського резерву, спеціалізовані класи (одночасно є складовою системи спортивних та загальноосвітніх шкіл).
Засновниками ДЮСШ можуть бути: комітети фізичної культури і спорту, спортивні товариства, а також підприємства, оєднання, організації будь-якої форми власності (як в місті, так і в селі).
Незалежно від відомчої належності ДЮСШ відкриваються за узгодженням з місцевими Радами народних депутатів і комітетами фізичної культури і спорту.[7,8,9,33,36]
ДЮСШ відкриваються при наявності тренерських кадрів, необхідної власної або орендованої матеріально-спортивної бази, фінансових коштів, в тому числі фонду оплати праці в обсязі не менше 8 ставок тренерів-викладачів; в сільській місцевості спорт школи можуть бути відкриті при наявності 4 ставок тренерів-викладачів.
Завданнями ДЮСШ є: гармонійний розвиток особистості, фізична підготовка, зміцнення здоровя дітей засобами фізичної культури і спорту, розвиток їх здібностей з обраного виду спорту.
ДЮСШ надає дітям і підліткам рівні умови для зарахування та навчання, а тим, які мають перспективу для спорту вищих досягнень - необхідні умови для спортивного удосконалення. ДЮСШ можуть бути спеціалізованими та комплексними (культивують один або декілька видів спорту).
ДЮСШ працює по типу класів з подовженим днем навчання і режимом роботи зручним для успішного поєднання навчання та тренування. Адміністрація школи по узгодженню з педрадою та батьками, може вносити зміни у строки початку і закінчення навчального року, півріччя, здачі іспитів, визначає для даного класу профілюючі та факультативні предмети, а також встановлює наповнення спец класів.
Управління державними і муніципальними навчальними закладами, до складу яких відносять і спортивні школи, будуються за принципом єдино навчання та самоуправління. Формами самоуправління в спортивній школі як закладі додаткового навчання є педагогічна рада, загальні збори трудового колективу, тренерські збори відділень та інші форми.
До організаційно-функціональної структури школи входять також заступник директора з учбової роботи (завідуючий учбовою частиною), старший тренер і тренери, старші інструктори і інструктор-методист, бухгалтер і лікар школи, обслуговуючий персонал (див. додаток А).
В структуру спортивної школи входять також адміністрація і обслуговуючий персонал спортивних споруд, що знаходяться на балансі або в безпосередньому підпорядкуванні школи.
Організаційна структура спортивної (див. Додаток А) школи нормативно закріплюється в її штатному розкладі. Штатний розклад - це перелік посадових найменувань і загальна кількість посад в організації з вказанням її структурних підрозділів, а також посадових окладів за штатними посадами. Штатний розклад спортивної школи визначається її адміністрацією самостійно, в залежності від мети і завдань, обсягу навчально-тренувальних навантажень, фінансових можливостей та інших факторів.[17,18,20,40]
Посадові обовязки співробітників спортивної школи регламентуються відповідними тарифно-кваліфікаційними характеристиками і посадовими інструкціями. Роздивимось коротко функціональні обовязки основних керівників і тренерів спортивної школи.
Директор спортивної школи: ? планує, організує і контролює навчальний процес, відповідає за якість і ефективність роботи закладу;
? несе відповідальність за життя і здоровя дітей і робітників під час навчального процесу, дотримання норм охорони праці і техніки безпеки;
? здійснює прийом на роботу і розподіл кадрів, розподіл посадових обовязків, несе відповідальність за рівень кваліфікації робітників;
? узгоджує штатний розклад, ставки заробітної плати і посадові оклади, надбавки і доплати до них;
? розпоряджується майном навчального закладу і забезпечує раціональне використання фінансових засобів;
? представляє заклад у державних, муніципальних і громадських органах;
? несе відповідальність за свою діяльність перед засновниками.
Заступник директора організує навчально-тренувальну, виховну і методичну роботу в спортивній школі. Несе відповідальність за організацію навчально-тренувального процесу, комплектування школи, відбір і спортивну орієнтацію спортсменів, підвищення кваліфікації тренерів-викладачів зі спорту. Забезпечує проведення внутрішньо шкільних спортивних змагань. Приймає міри по вдосконаленню методики навчання і тренування спортсменів-учнів школи. Здійснює контроль за змістом навчально-тренувального процесу, виконанням спортсменами-учнями вимог учбових програм, якістю знань, вмінь і навиків, рівнем фізичного розвитку і підготовленості, своєчасним проходженням ними поглибленого медичного контролю. Заступник директора очолює роботу по пропаганді фізичної культури і спорту, узагальненню і впровадженню передового педагогічного опиту праці кращих тренерів.
Старший тренер-викладач зі спорту керує роботою тренерсько-викладацького складу відділення. Він здійснює набір у спортивну школу, секцію, групу спортивної і оздоровчої направленості дітей і підлітків, бажаючих займатись фізичною культурою і спортом і не маючих медичних проти показників. Проводить навчально-тренувальну і виховну роботу. Використовує різноманітні прийоми, методи і засоби навчання. Проводить відбір і спортивну орієнтацію найбільш перспективних для подальшого спортивного вдосконалення дітей. Забезпечує підвищення рівня фізичної, теоретичної, морально-вольової, технічної і спортивної підготовленості займаючихся, укріплення і охорону здоровя в процесі занять, безпеку навчально-тренувального процесу. Сприяє виключенню випадків використання спортсменами різноманітних видів допінгів. Розробляє річні і поточні плани підготовки. Веде систематичний облік, аналіз, узагальнення результатів роботи. Використовує у своїй роботі найбільш ефективні методи спортивної підготовки спортсменів і їх оздоровлення.[7,9,19,23,37,40]
Само упорядкування. Порядок виборів органів само упорядкування в спортивній школі і їх компетенції виявляється її уставом.
В спортивній школі створюється педагогічна рада, до якої входять: директор спортивної школи (голова ради), завідуючий учбовою частиною, інструктор-методист, старші тренери-викладачі з видів спорту, лікар, голова батьківського комітету, представники громадськості.
Педагогічна рада проводиться не рідше одного разу у квартал. На засіданнях педагогічної ради вислуховуються і обговорюються питання навчально-тренувального, виховного, методичного, масово спортивної і фізкультурно-оздоровчої роботи, спортивної діяльності, лікарського контролю, спортивного табору та інші питання, приймають рішення за роздавленими питаннями.
Тренерська рада відділення за видом спорту очолює старший тренер-викладач відділення. Тренерська рада роздивляється питання навчально-тренувальної і виховної роботи, індивідуального плану підготовки спортсменів, участь у змаганнях. На засіданнях тренерської ради вислуховуються доповіді і повідомлення тренерів-вихователів по вдосконаленню методики тренувального процесу, виховної роботи, інші питання. Тренерська рада проводить відкриті тренувальні заняття з наступним їх обговоренням і обміном досвідом. Засідання тренерської ради проводиться, як правило, не рідше одного разу в місяць.[33,39,41]
Зарахування до спортивної школи здійснюється на добровільній основі за заявою дітей віком від 6 до 18 років, бажаючих займатись спортом, у встановленому для відповідного виду спорту віці і не маючих для цього медичних проти показників. Комплектування навчальних груп проводиться згідно етапів підготовки. Учні ДЮСШ, що поступили на навчання до ВУЗІВ, среднє - спеціальне и професійно - техничні учбові заклади або на роботу, можуть продовжувати заняття на учбово - тренувальному етапі і етапі спортивного вдосконалення.
Спортсмени можуть тренуватись на базі спортивних шкіл до 25 років включно.[17,20,36]
1.4 Кадрове забезпечення сфери фізичної культури і спорту
Якість і результати функціонування будь-якої соціальної системи безумовно залежить від її кадрового забезпечення. Кадрове забезпечення сфери фізичної культури в Україні повинно відповідати тим завданням, які сформовані суспільством на сучасному етапі. Це, перш за все, покращення стану здоровя населення, зниження захворюваності. Вихід України на міжнародну спортивну арену, як самостійної, незалежної держави, визнання її міжнародними спортивними організаціями, робить необхідним адаптацію фізкультурних кадрів до міжнародних вимог. Створення власних Збройних сил України вимагає кадрового забезпечення їх фізкультурними спеціалістами відповідного фахового профілю. Саме тому в системі кадрового забезпечення сфери фізичної культури України в останні роки відбулися значні зміни.[1,6,8,24,27]
Перелік спеціальностей за якими відбувається підготовка фізкультурних фахівців в Україні та їх подальша робота, відповідає вимогам Української стандартної класифікації професій та Міжнародній стандартній класифікації професій. Він включає такі спеціальності: фізичне виховання, рекреація, оздоровча фізична культура, олімпійський та професійний спорт, фізична реабілітація, фізична підготовка в Збройних силах.
Фізичне виховання. Спеціалісти фізичного виховання працюють в дошкільних установах та навчальних закладах: загальноосвітніх школах, гімназіях, училищах, технікумах, коледжах, ВУЗАХ де займають посади учителів та викладачів фізичного виховання.
Рекреація, оздоровча фізична культура. Спеціалісти названого фахового профілю працюють на підприємствах різних форм власності. Вони, як правило, знаходяться у штаті відділів наукової організації праці або охорони праці. Крім того, спеціалісти з рекреації та оздоровчої фізичної культури працюють в зонах відпочинку населення, в туринських організаціях та ін.
Фізична реабілітація. Фахівці з фізичної реабілітації переважно працюють в системі Міністерства охорони здоровя. Працюючи переважно масажистами, інструкторами з ЛФК, проводять заняття з інвалідами та хворими.
Олімпійський та професійний спорт. Це спеціалісти з різних видів спорту що працюють тренерами. Цей вид діяльності вважається найбільш престижним і популярним. В Україні культивується близько 70 видів спорту, і в кожному з них навчально-тренувальним процесом керують тренери. В свою чергу тренери поділяються на тренерів другої, першої і вищої категорії.
Фізична підготовка у Збройних силах. Фізкультурні фахівці в системі Збройних сил займають, як правило, посади начальників фізичної підготовки округів, армій, дивізій, бригад, полків, військових училищ.
Наведений перелік не вичерпує всіх професій, що мають місце в сфері фізичної культури, але дає уявлення про більшість з них.[4,5,6,15,18,38]
Кадри спеціалістів з вищою освітою для сфери фізичної культури готують близько 20 навчальних закладів. В їх числі: Український державний університет фізичного виховання та сорту, Львівський державний університет фізичної культури, Харківська державна академія фізичної культури, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури, Донецький державний інститут здоровя, фізичного виховання і спорту; 7 факультетів фізичного виховання (або фізичної культури) в різних університетах; 8 педагогічних інститутів в різних містах України.
Спеціальну фізкультурну освіту першого-другого освітніх рівнів молодь набуває у технікумах та училищах фізичної культури і олімпійського резерву.[16,18,21,32]
На сучасному етапі фізкультурні навчальні заклади переходять на так звану «ступеневу» систему освіти, яка передбачає підготовку в них фахівців різного фахового ступеня: молодших спеціалістів, бакалаврів, магістрів. Впровадження ступеневої системи повинно задовольнити потребу суспільства у спеціалістах різного рівня та професійної спрямованості, яка обумовлена змінами соціально-економічного стану в Україні.
У фізкультурних вузах, акредитованих за 3-м та 4-м рівнями, здійснюється підготовка фахівців за програмами базової вищої освіти, програмами підготовки спеціалістів та магістрів.
На 1 ступені вузівської освіти «Фізичне виховання і спорт». Програмою підготовки передбачено створення у майбутніх спеціалістів основи фундаментальних та гуманітарних знань. Учбовий план навчання розрахований на 4 роки. Виконання його вимог забезпечує студентів вищою освітою, яка є базовою для подальших рівнів освіти, Випускники отримують кваліфікацію викладача фізичного виховання і спорту.
На 2 ступені вузівської освіти готуються фахівці за такими спеціальностями: фізичне виховання, рекреація, оздоровча фізична культура, фізична реабілітація, олімпійський та професійний спорт, фізична підготовка у Збройних силах.
Програми підготовки спеціалістів розраховані на 1 рік. Ними передбачене надання студентам поглиблених теоретичних знань та практичних вмінь з обраної спеціалізації. Це забезпечується обовязковими дисциплінами та спецкурсами, а також спецкурсами за вибором, збільшенням обсягу практичних знань і стажуванням, що дає можливість більш детально вивчити різні аспекти майбутнього фаху. Випускникам надається кваліфікація спеціального відповідного професійного профілю.
Третя ступінь вузівської освіти передбачає підготовку магістрів фізичного виховання і спорту за науковими спеціальностями «Олімпійський та професійний спорт», «фізична культура, фізичне виховання різних груп населення, фізична підготовка у Збройних силах». Термін підготовки магістра лежить у межах від 1 до 2 років і залежить від рівня попередньої освіти. Протягом навчання студенти вивчають обовязковий курс дисциплін повязаний із організацією та проведенням науково-дослідної роботи.[2,13,20,21,22,35]
Фахівці сфери фізичної культури, що мають нахил до ведення науково-дослідної роботи, можуть продовжувати освіту в аспірантурі, докторантурі.
Аспірантура - основна форма планомірної підготовки педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації. Навчання в ній здійснюється з відривом від виробництва (протягом трьох років) та без відриву від виробництва (чотири роки).
В аспірантуру приймаються за конкурсом громадяни, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. Вступники складають конкурсні іспити зі спеціальності, філософії і однієї з іноземних мов в обсязі діючої програми для вищих навчальних закладів та подають реферат за обраною для подальшого дослідження темою. Особи, які склали повністю або частково кандидатські іспити, звільнюються від відповідних вступних іспитів в аспірантуру.
За час навчання в аспірантурі необхідно скласти кандидатські екзамени, виконати план роботи над дисертацією, подати її до захисту в спеціалізовану раду.
Докторантура - вищій ступінь єдиної системи безперервної освіти. Вона працює тільки з відривом від виробництва і приймає на конкурсних засадах кандидатів наук, що мають здобутки в обраній галузі. Термін навчання неповинен перевищувати 3 роки. Для надання допомоги докторантам призначаються наукові консультанти.
Здобувачі наукових ступенів - працюють над дисертаціями поза аспірантурою і докторантурою. Ними можуть бути громадяни, що мають вищу освіту та класифікацію спеціаліста, магістра. Якщо людина здобуває ступінь доктора наук - вона повинна бути кандидатом наук.[7,11,26,34]
Кадрове забезпечення сфери фізичної культури не зводиться лише до підготовки фахівців із спеціальною освітою. Не менш важливими є питання визначення потреби у фізкультурних кадрах та подальшого їх ефективного використання. Коло названих питань достатньо широке.
Ефективне використання працівників фізичної культури забезпечується системою заходів організаційно-правового характеру. До них відносяться: ? встановлення та дотримання кваліфікаційних характеристик фізкультурних працівників;
? регламентування праці за тривалістю та обсягом;
? управління процесами сумісної праці;
? забезпечення трудової дисципліни;
? утворення необхідних умов праці;
? регулювання заробітної плати;
? підвищення кваліфікації фахівців;
? використання спеціалістів відповідно їх професій та кваліфікації.
Розглянемо деякі з них. Кваліфікаційні характеристики фізкультурних працівників складаються з трьох частин. Це посадові обовязки, професійні знання, кваліфікаційні вимоги.
Регламентування праці за тривалістю та обсягом безпосередньо повязане з робочим часом - тривалістю праці в одиницях часу, що підлягають обовязковій підробці. Тривалість робочого часу працівників сфери фізичної культури - не більше 41 години на таждень. Регламентування праці тісно повязане із поняттям «правове регулювання робочого часу» - це встановлення його тривалості, порядок використання робочого часу, планування та облік педагогічного навантаження.
Час праці та відпочинку у працівників сфери фізичної культури має особливості тому, що фізкультурна робота проводиться, в основному, у позаробочий час. Вихідні дні працівника можуть переноситись на інші дні тижня, що повністю вільні від фізкультурно-спортивних заходів.
Трудова дисципліна, як правова категорія, виражається у взаємних обовязках адміністрації та працівників. Підтримувати трудову дисципліну допомагає внутрішній трудовий розпорядок. Він вводиться з метою раціонального використання робочого часу і регулюється на підставі типових, галузевих та місцевих правил внутрішнього розпорядку. Взаємні обовязки адміністрації та працівників відображаються також у трудовій угоді, яку складають під час зарахування на роботу. Трудова угода може бути безтерміновою і тимчасова[2,4,9,23,29].
Підвищення кваліфікації фахівців є однією із умов ефективного використання кадрів на підставі концепції «безперервної освіти», яка полягає в тому, що фахівець не припиняє освіту після отримання диплома про закінчення навчального закладу, а продовжує її протягом всього професійного життя.
Безперервна освіта фахівців в сфері фізичної культури необхідна з таких причин: ? випускник навчального закладу отримав загальну освіту і недостатньо компетентний відносно конкретної роботи або посади, що займає;
? в силу спеціалізації діяльності тому, що неможливо бути однаково компетентним в різних видах діяльності;
? в силу дії закону старіння інформації. Інформація яку отримали майбутні фахівці під час навчання, може виявитись частково або повністю застарілою, зміненою у період їх фахової діяльності. Виникає необхідність поновлення інформації.
Для здійснення концепції безперервної освіти в сфері фізичної культури і спорту існує система підвищення кваліфікації фахівців. В даний час для підвищення кваліфікації використовують різні форми: ? навчання на факультетах підвищення кваліфікації;
? участь у науково-практичних конференціях;
? участь у тематичних семінарах;
? самостійне вивчення літератури та передового досвіду колег (стажування).
Найбільший ефект дає процес підвищення кваліфікації, що проходить згідно заздалегідь розроблених програм, складених відповідно таких вимог: 1. Повнота. Необхідно розглядати питання на всіх трьох рівнях - теоретичному, методичному, практичному.
2. Цілісність. Всі проблеми, що передбачені програмою для вивчення, повинні бути взаємоповязані.
3. Цілеспрямованість і конкретність. Програма повинна бути орієнтована на конкретний контингент слухачів з максимальним врахуванням специфіки їх діяльності. [12,18,19,40,41]