Підвищення ефективності та скорочення термінів лікування хворих на бактеріальний та трихомонадний уретрит шляхом наукового обґрунтування та впровадження в клінічну практику методу місцевого лікування антисептиком з широким спектром антимікробної дії.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Люлько Олексій Олексійович Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри урології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Лісовий Володимир Миколайович Харківський державний медичний університет МОЗ України, ректор, завідувач кафедри урології та андрології доктор медичних наук, професор Пєпєнін Володимир Розумникович Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри урологіїНа сьогоднішній день лікарі, що займаються лікуванням хворих уретритами, мають в арсеналі досить широкий вибір лікарських та немедикаментозних засобів. Пероральний та парентеральний прийом антибактеріальних препаратів не завжди дозволяє створити достатню концентрацію антимікробних засобів у вогнищі запалення завдяки особливостям кровопостачання уретри, а традиційні методи місцевого лікування (інстиляції та зрошення уретри розчинами антибіотиків і антисептиків) за рахунок короткочасності впливу. Такий напрямок вирішення проблем, повязаний з лікування хворих на бактеріальний та трихомонадний уретрит, дозволяє максимально локалізувати медикаментозний вплив на вогнище запалення та запобігти побічних дій та ускладнень, повязаних з парентеральним та пероральним прийомом антибактеріальних та трихомонадних препаратів, що відповідає сучасним поглядам на медикаментозну терапію. Визначити клінічну ефективність застосування створених уретральних паличок у хворих на бактеріальний та трихомонадний уретрит у порівнянні з пероральним прийомом антимікробних препаратів. Провести оцінку імунологічних показників у хворих на бактеріальний уретрит до і після лікування за розробленою методикою та при пероральному прийомі антимікробних препаратів.В І (контрольну) групу увійшли 28 хворих бактеріальним уретритом, які одержували одночасно ципрофлоксацин по 500 мг 2 рази на день перорально іфуразолідон по 0,1г х 3 рази в день, а також інстиляції уретри 1 % розчином диоксидину 1 раз на добу. В ІІІ (контрольну) групу увійшли хворі трихомонадним уретритом (22 хворих), яким призначався перорально метронидазол по 500 мг 4 рази на день протягом 7 днів. IV групу склали хворі трихомонадним уретритом (26 чоловіків), які одержували уретральні палички по одній 2 рази на день протягом 7 днів. У ході проведеного лікування здійснювалась порівняльна оцінка результатів терапії між хворими І та ІІ груп, та окремо між хворими ІІІ та IV груп. Клінічні прояви захворювання у хворих обох груп до лікування зустрічались приблизно в однаковому відсотку випадків: різі при сечовипусканні у 64 % хворих І групи та у 71 % ІІ групи, дискомфорт в області уретри у 96 % хворих І групи та у 98 % хворих ІІ групи, виділення з уретри у 86 % хворих І групи та у 73 % ІІ групи.У дисертаційній роботі розроблено метод місцевого лікування хворих на бактеріальний та трихомонадний уретрит який полягає у застосуванні місцевої лікарської форми - уретральних паличок з антисептичним препаратом полігексаметиленгуанідина фосфатом. Завдяки цьому вдається підвищити ефективність лікування хворих на бактеріальний та трихомонадний уретрит та запобігти можливих побічних явищ та ускладнень, яки повязані з пероральним та парентеральним прийомом антимікробних препаратів. Виявлена висока антимікробна активність антисептичного препарату полігексаметіленгуанідину фосфату по відношенню до клінічних штамів трихомонад та клінічних штамів бактеріальних уретритів (мінімальна пригнічуюча концентрація складає відповідно 12,5 мкг/мл, та 0, 57 - 17,2 мкг/мл), що обумовлює можливість його ефективного використання для лікування хворих на бактеріальний та трихомонадний уретрит. Встановлено, що використання місцевої лікарської форми - уретральної палички на гіфрофільній (проксанол-пропіленглікольовій) основі, яка містить 0,004 г полігексаметіленгуанідину фосфату, дає змогу при одноразовому застосуванні підтримувати в порожнині уретри концентрацію антисептика, яка перевищує мінімальні пригнічуючі концентрації відносно збудників бактеріальних уретритів та трихомонад не менше 7 годин. Клінічно доведено, що тижневий курс лікування з використанням уретральних паличок з антисептиком полігексаметиленгуанидину фосфатом на гідрофільній основі двічі на добу виявився достовірно ефективним у 95 % хворих на бактеріальний уретрит та у 92 % хворих на трихомонадний уретрит.